Кімната

  «Хто зійде на гору Господню, і хто буде стояти на місці святому Його? – Той, у кого чисті руки та щире серце, і хто не нахиляв на марноту своєї душі, і хто не присягав на обману» (Пс. 23:3-4). Чи зможете ви стати перед Господом на Суді з незаплямованими руками і чистим серцем?

   Хто з нас може сказати, що в нього незаплямовані руки і чисте серце? Людська природа не така, якою хотів би бачити її Бог. Тому Йому довелося втрутитися в життя людства і відкрити нам шлях до очищення. Бог послав на цю землю Ісуса, щоб Він визволив нас і омив наші серця і руки.

   Чи ви коли-небудь думали про те, яким бачить ваше життя Бог? Ісус говорить нам: «Що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!» (Матв. 12:36). Якщо ми дамо відповідь за кожне пусте слово, то, напевне, ці слова повинні бути десь записані. Про такі записи йдеться в Об'явленні 20:12: «І побачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом. І розгорнулися книги, і розгорнулася інша книга, – то книга життя. І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми».

   Джошуа Харріс, молодий американець зі штату Меріленд, знаходився в Пуерто-Ріко, коли однієї ночі йому наснився сон. Він вважає, що цей сон дарував йому Бог, щоб викрити його в недостатній вірності. Цей сон нагадав юнакові про те, що Ісус і Його Кров здатні цілком змінити життя людини. Ми хочемо розповісти вам цей сон.

Кімната  

   Не зовсім розуміючи, чи я сплю, чи усе відбувається насправді, я побачив, що знаходжусь у якійсь кімнаті. Там не було нічого незвичайного, тільки одна стіна була повністю заставлена шухлядками з картками, схожими на бібліотечні, де вказані назви книжок, написаних автором або теми за абеткою. Але на цих шухлядках, що займали всю стіну від підлоги до стелі і здавались нескінченно довгими, були дуже незвичайні написи. Коли я підійшов ближче до цих шухлядок, мою увагу відразу привернула та, на якій був напис: «Дівчата, що мені подобалися». Я висунув її і тільки-но почав переглядати картки, як відразу засунув шухляду назад, з подивом усвідомивши, що всі імена, що я там побачив, мені знайомі.

    І тут я зрозумів, де знаходжусь. У цій порожній, необжитій кімнаті з шухлядками зберігались відомості про мене, тут було все моє життя. У цій своєрідній картотеці були зібрані всі мої вчинки, як важливі, так і зовсім незначні, але описані вони були в таких подробицях, які моя пам'ять не здатна була зберегти.

   З подивом і цікавістю, змішаними з жахом, я почав витягати шухляду за шухлядою і досліджувати їхній вміст. Деякі картки будили приємні, радісні спогади, інші – жаль про те, що зроблено і такий сором, що я озирнувся, щоб переконатися, що ніхто, крім мене, не бачить цього. Шухляда з написом «Друзі» межувала з шухлядою «Друзі, яких я зрадив».

    Написи на шухлядках були різні – від цілком звичайних до зовсім несподіваних: «Книги, що я прочитав», «Сказана мною неправда», «Кого і як я втішив», «Жарти, над якими я сміявся». Деякі написи були кумедні у своїй точності: «Як я кричав на своїх братів». Від інших мені було зовсім не смішно: «Як я ображав батьків». Вміст шухляд не переставав дивувати мене. В деяких шухлядах було більше карток, ніж я очікував, в інших – менше, ніж я сподівався побачити.

   Я був вражений кількістю інформації про моє прожите життя. Чи можливо, щоб за двадцять років я встиг списати всі ці тисячі, а можливо, навіть мільйони карток? Але картки розвіяли всі сумніви. Записи на всіх них були зроблені моєю рукою, і під кожним стояв мій підпис.

   Висунувши шухляду з написом «Пісні, що я слухав», я помітив, що шухляди ставали дедалі довшими через необхідність вміщати більше карток. Картки були вкладені дуже щільно, і навіть висунувши шухляду на 2-3 метра, я не побачив її кінця. Присоромлений, я засунув шухляду, і мені було соромно не стільки через якість тієї музики, скільки через величезну кількість часу, який я на неї витратив.

   Коли я дійшов до шухляди з написом «Хтиві думки», я відчув дрижаки по тілу. Мені зовсім не хотілося знати, скільки карток було в цій шухляді, і я висунув її зовсім трішки та вийняв одну з карток. У ній були такі подробиці, що я здригнувся. Мені було погано від однієї тільки думки про те, що такий момент може бути зафіксовано.

   Раптово мене охопила мало не тваринна лють. В голові була одна думка: «Не можна допустити, щоб хтось побачив ці картки! Треба їх знищити!» Немов у нападі божевілля, я висмикнув одну зі шухляд. Скільки в ній було карток, вже не мало значення. Я повинен був витрусити їх і спалити. Я перевернув шухляду і почав стукати нею об підлогу, щоб витрусити картки, але жодна з них не випала. В розпачі я висмикнув одну картку і спробував порвати її, але вона була міцною, як сталь.

   Я почувався розбитим і безпорадним. Я вставив шухляду на місце, притулився чолом до стіни і, сповнений жалю до самого себе, гірко зітхнув. І тут я побачив зовсім іншу шухляду. Напис на ній мовив: «Люди, з якими я поділився Доброю Новиною». Її ручка блищала більше, ніж в інших шухлядах, і виглядала новою, ніби до неї взагалі не торкалися. Я потягнув за неї, і в моїх руках опинилась зовсім маленька шухлядка, сантиметрів 7-8 довжиною. Картки в ній можна було порахувати на пальцях однієї руки.

   І тут мої очі наповнилися сльозами. Я заплакав. Тіло моє здригалося у сильному до болю риданні. Плачучи, я впав на коліна. Я плакав від сорому, від жахливого сорому за все це. Ряди шухляд закружляли у мене перед очима. Ніхто ніколи не повинен дізнатись про цю кімнату. Потрібно замкнути її і сховати ключа!

   І раптом, утерши сльози, я побачив Його. Ні, будь ласка, тільки не Він! Не тут! Хто завгодно, тільки не Ісус.

   Я безпорадно дивився, як Він почав відкривати шухляди і читати те, що було на картках. Мені було нестерпно бачити Його реакцію. В ті моменти, коли мені вдавалось змусити себе глянути Йому в обличчя, я бачив на ньому вираз смутку ще більш глибокий, ніж той, що відчував я. Він, мабуть, інтуїтивно підходив до найжахливіших шухляд. Але чому Йому потрібно було читати кожну картку?!

   Нарешті Він обернувся і подивився на мене з протилежного кінця кімнати. Він дивився на мене з жалем. Але цей жаль не був образливим і не дратував мене. Я опустив голову, закрив обличчя руками і знову заплакав. Він підійшов і обійняв мене. Він міг багато чого сказати мені, але не промовив жодного слова. Він просто плакав разом зі мною.

   Потім Ісус встав і підійшов до стіни з картотекою. Він став висувати шухляду за шухлядою і ставити на кожній картці Свій підпис поверх мого.

   «Ні!» – закричав я і підбіг до Нього. Я не знайшов інших слів, крім «Ні, ні!» Я вирвав картку в Нього з рук. Його ім'я не повинне стояти на цих картках! Але воно вже було там, написане червоним так яскраво, так чітко, з такою живою силою. Ім'я Ісуса покрило моє. Воно було написано Його Кров'ю.

   Він лагідно взяв картку в мене з рук, сумно посміхнувся і став знову підписувати картки. Не знаю, як Йому вдалося зробити це так швидко, але вже, здається, наступної миті Він закрив останню шухляду і підійшов до мене. Поклавши руку мені на плече, Він сказав: «Здійснилося!»

   Я підвівся, і Він вивів мене з кімнати. Замка на дверях не було. Але ще були картки, які я мав заповнити.

                                                             * * *

   Що являє собою сьогодні ваше життя? Якщо ми будемо чесними самі з собою, то зі смутком і жалем визнаємо, що грішили в думках і в справах. Нам також доведеться червоніти за думки і вчинки, які ми ховали від інших. У Біблії, у Посланні до римлян 2:16, написано: «Бог буде судити таємні речі людей через Ісуса Христа». Апостол Петро проповідував: «Покайтеся ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами, щоб часи відпочинку прийшли від обличчя Господнього, і щоб послав заповідженого вам Ісуса Христа» (Дії 3:19-20). Чи загладив Ісус ваші гріхи, чи вони все ще мучать вас?

   Чи хочете ви знайти свободу? Думки та здійснені колись вчинки досі гнітять вас? Наші гріхи – це тягар, що обтяжує наші серця і все наше життя. «Коли ж кажемо, що не маємо гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди!» (1 Ів. 1:8). «Бо заплата за гріх – смерть, а дар Божий – вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!» (До рим. 6:23).

   Ісус пропонує нам прощення. Він прийшов на цю землю і пролив Свою Кров за всіх грішників. Чи хочете ви стати духовно цілісною особистістю? План спасіння довершений. «Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні» (Ів. 8:36). Прийдіть до Ісуса зараз! Покайтеся зараз і визнайте свої гріхи (Пс. 50). «Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої» (1 Ів. 1:9). Довіртеся Ісусу, і Він приведе вас до повноти життя з Ним і щодня направлятиме вас!