Наскільки ви чесні?

  «Ото, полюбив єси правду в глибинах» (Пс. 50:8) 

  Чесність проявляється в правдивості у всіх сферах життя, у будь-яких життєвих ситуаціях. Вона повинна виходити із самого серця. Це одна з головних чеснот, яким учить Євангеліє Ісуса Христа. Богу відомі всі думки і наміри наших сердець. У Його очах чесність – це важливий принцип, тому що Він - Бог істини, і немає неправди в Ньому (Повт. Закону 32:4). Він обов'язково благословить абсолютну чесність наших сердець.

  Чи трапляється так, що Ви говорите правду, коли є ризик, що Ваша неправда може бути розкрита, і не настільки чесні, коли впевнені, що правди все рівно ніхто не дізнається?

  Чи буває так, що Ви свідомо створюєте у когось хибне враження?

  Чи купляєте Ви товари в кредит, знаючи, що не зможете за них заплатити?

  Чи говорите Ви Богу всю правду під час молитви?

  Чи виконуєте Ви з усією чесністю те, чого, на Вашу думку, Бог бажає від Вас?

  Чи чесні Ви у відношенні до вчень Біблії?

  Чи дійсно Ви така людина, якою намагаєтеся здаватись?

  У Новому Заповіті є вражаюча розповідь про Ананія і його дружину Сапфіру (Дії 5:1-11). Вони продали землю, що належала їм, і зробили вигляд, що віддають усі гроші церкві, попередньо змовившись залишити частину собі. Ананій і Сапфіра принесли гроші Апостолам і сказали, що продали землю саме за ту ціну. Бог відразу ж засудив їхню нечесність і покарав їх смертю. У цій розповіді з життя ранньохристиянської церкви лицемірство (нечесність) було суворо покаране. Подібна неправда – огида для Бога. Буває так, що і ми, як Ананій і Сапфіра, викликаємо у людей помилкове враження, хоча слова, які ми говоримо, і не є неправдою. Ми схильні забувати про те, що відповідальні перед Богом. Але Бог знає наші серця й очікує від нас абсолютної чесності.

  Лицемір прикидається тим, ким не є насправді. Він може стверджувати, що він – чесна людина, але для власної вигоди може спотворювати істину. Він може говорити про нестатки знедолених, але коли приходить лихо, не знаходить ні часу, ні грошей, щоб допомогти їм. Хтось робить вигляд, що щиро любить своїх ближніх, і в той же час безсовісно пліткує про них. Хтось вважає себе чесною людиною, але може взяти чужі гроші, якщо впевнений, що ніхто цього не помітить. Він може навіть намагатися переконати себе, що живе за вищими моральними стандартами, ніж більшість людей. Той, хто поводиться так, – лицемірна і нечесна людина.

  Людське лицемірство завжди глибоко засмучувало Бога. Ісус говорив: «Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене» (Матв. 15:8). Домогтися єдності серця і слова – непросте завдання, що стоїть перед людиною. Чесність, що йде із самих глибин нашого єства, – ключ до благодаті і милості Господньої.

  Щирий християнин повинен бути прикладом чесності. Його духовне процвітання безпосередньо залежить від того, наскільки він чесний перед Богом. Також дуже важливо бути чесним з ближнім. Як у простому, так і діловому спілкуванні людям необхідно зберігати довіру один до одного. Для цього ми повинні бути готові заради істини жертвувати будь-чим, і це повинно бути очевидним для інших.

  Ось коротка, але дуже повчальна розмова, що одного разу відбулася між вчителькою й учнями. Вона запитала одного з хлопців:
    – Ти б сказав неправду, якби тобі за це заплатили три копійки?
    – Ні, – відповів хлопчик.
    – А за десять копійок ти б збрехав?
    – Ні, – знову сказав він.
    – А за карбованець?
    – Ні, – пролунала відповідь.
    – А за тисячу карбованців?

"За тисячу! – подумав хлопчик. – Скільки усього можна було б накупити на тисячу!"

Поки він вагався, хлопчик, що сидів позаду нього, відповів: "Ні".
    – Чому? – запитала вчителька.
    – Тому що неправда прилипає. Коли гроші будуть витрачені, а речі зносяться, НЕПРАВДА залишиться.

  Чесність доволі важлива, щоб заради неї стерпіти незручності. Брехня з метою уникнення незручного становища, – занадто висока ціна за втрату чесності. Гроші, придбані нечесним шляхом, – дуже скромна винагорода за нечисту совість і вічний осуд, який Бог проголошує за цей гріх.

  Ви говорите, що ходите в Божому світлі, і одночасно творите зло, таке, як:
    – не прощаєте свого брата або сестру?
    – скривдивши когось, не намагаєтеся спокутувати свою провину? 
    – перебільшуєте, прикрашаючи цим правду?
    – порушуєте свої обіцянки?
    – обкрадаєте Бога у церковній десятині і приношеннях? 

  Чесність – це перевірка характеру. Бог знає наші серця, ніщо не приховане від Нього. Щоправда, іноді поведінка, всупереч тому, що підказує нам серце, не відповідає нашому дійсному ставленню до Бога, і Він знає це. Ми не завжди показуємо перед людьми своє справжнє єство. Дійсно щасливий той, хто чесний перед Богом і хто усвідомлює, яким він є насправді. Коли ми відкриваємо своє серце і життя Богу, усі ці труднощі можна подолати.

  Наші вчинки і їх мотиви повинні пройти іспит на чесність. Щоб ми могли пройти цей іспит у відносинах з Богом і людьми, необхідно, щоб відбулась зміна в нашому серці, адже поведінка є відображенням нашого внутрішнього стану. Чи чесні Ви? Цього вимагає Бог, цього очікує від нас світ, і це приносить користь нам самим. Тільки так варто жити. "Хочемо добре в усьому поводитись" (Євр. 13:18). "Не платіть нікому злом за зло, дбайте про добре перед  усіма людьми" (Рим. 12:17). Прочитайте також з книги Левит 19:35-36 та з книги Приповістей 19:5.