В пошуках щастя людина часто обирає шляхи, які врешті решт приводять її до розчарування. Серед яких – збагачення, проведення часу в товаристві людей зі спільними інтересами, вживання алкоголю та тютюну. Все це спустошує людську душу. В Євангелії від Івана 4:1-30 Ісус говорить про цю порожнечу при зустрічі з жінкою самарянкою, яка прийшла до колодязя набрати води. Він запропонував їй живу воду, яка змогла би вгамувати спрагу її душі. Вода з колодязя вгамувала її фізичну спрагу, а Ісус – духовну. 

  Можливо не багато людей сьогодні погодяться з тим, що вони мають потребу чи внутрішню спрагу в їхньому житті. Навіть якщо фізична активність та задоволення бажань часто заглушають цю проблему, вона існує. По цій причині Бог послав на землю Ісуса, щоб Він визволив людину від спокус та гріхів цього світу (або плоті). Він дає надію полоненим гріхом на те, що у них є можливість отримати свободу та оновлення серця і розуму.

Чому люди палять?

  Чому люди палять? Чи дає паління тривале відчуття задоволення? Можливо у когось є друзі, якими він захоплюється і які мають цю звичку, тому це виглядає привабливо. Іноді людина робить те, чого вона звичайно не робила, заради того, щоб інші люди прийняли її. Можливо, такі вчинки – це одне з проявів почуття невпевненості, яке потребує задовільнення? Було б добре, якби кожен серйозно замислився над цими питаннями.

  Коли людина почуває себе невпевненою, вона намагається заповнити свій час діяльністю, яка відволікає її розум від важливіших питань життя. Тоді з’являються у неї звички, за допомогою яких вона намагається приховати свої слабкості і справити враження впевненої в собі людини. У деяких людей, які мають схильність хвлилюватись, часто виникає потреба теребити щось в руках для заспокоєння. Згодом вони стають залежними від сигарет, але не знаходять тривалого спокою. Більшість молодих людей починають палити під певним впливом. Одним, почати палити запропонували друзі.  Інші спробували цигарку під впливом реклами. Адже у вигідному світлі зображено молодих успішних людей з цигаркою і це справляє враження, що саме так зараз модно робити. Дехто з молоді наслідує приклад своїх батьків, які палять. Їм здається, що вони можуть контролювати свій потяг до паління, і вони впевнені, що в будь-який час зможуть залишити цю звичку. Занадто пізно вони усвідомлюють, що залежні від паління і залишити його не можуть.

Чи є паління гріхом?

  Чи є паління гріхом? Чи вважає його гріхом Біблія? Люди часто задають ці питання, і на них потрібно дати відповідь. В Біблії не говориться конкретно про паління. Але в ній викладені напрямки і принципи, якими ми можемо керуватись в цих питаннях. 

  Біблія чітко вчить, що наше тіло нам не належить і воно призначене бути храмом Бога і Його Святого Духа. В 1 Кор. 3:16,17 говориться, що забруднення і пошкодження власного тіла є гріхом: “Чи не знаєте ви, що ви – Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває? Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той то ви!”. Багато свідчать, що паління поступово ослабляє і навіть руйнує тіло, яке призначене служити Богу і прославляти Його. “Хіба ви не знаєте, що ваше тіло – то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої?” (1 Кор. 6:19). Бог благає людей  утримуватися від плотських бажань, які притупляють духовні відчуття. “Благаю вас, любі, як приходьків та подорожніх, щоб ви здержувались від тілесних пожадливостей, що воюють проти душі.” (1 Пет. 2:11). Нехтування справжніми цінностями і тілесне задоволення, яке людина намагається отримати від паління відносяться до того, що ворогує проти людської душі. Паління – це спроба задовільнити тілесну природу. Біблія говорить: “Бо ті, хто ходить за тілом, думають про тілесне, а хто за духом – про духовне.” (Рим. 8:5).

  Бог хоче, щоб, ті хто служать Йому жили чистим життям, відділившись від невіруючого суспільства, яке оточує їх. Прийняття Христа і його шляху, несіння Його хреста відрізнить життя людині від життя тих, хто не є Християнами.

  Апостол Павло писав: “А щодо мене, то нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, що ним розп’ятий світ для мене, а я для світу.” (Гал. 6:14). Чи можна сказати, що паління нешкідлива звичка, яка не ображає інших? Чи може таку звичку мати людина, відокремлена від світу через хрест Христа? Ми змушені зробити висновок, що звичка палити відносить людину до тих багатьох, які йдуть широким шляхом і шукають власного задоволення, а не Божої волі.

Згубне марнотратство

  Витрата грошей на цигарки часто позбавляє дітей і дорослих того, що їм дійсно необхідно для життя – їжі, одягу і навіть домівки. Використання фінансів з такими егоїстичними намірами спричиняє багато страждань і ускладнень сьогодні. Мільярди доларів щорічно витрачаються в світі на купівлю цигарок. Господь говорить: “Нащо будете важити срібло за те, що не хліб, і працю вашу за те, що не ситить? Послухайте пильно Мене, й споживайте добро, – і нехай розкошує у наситі ваша душа!” (Іс. 55:2). 

Бог має силу звільнити

  Бог любить тебе і хоче, щоб ти прийшов до нього таким, який ти є. Він може легко звільнити тебе. Не дивлячись на те, що паління заволоділо тобою і у тебе виникає бажання  палити знову, Бог з радістю дасть тобі Свою могутню силу для перемоги над цією проблемою. “Хто Бог інший, як Ти, що прощає провину і пробачує прогріх останку спадку Свого, Свого гніву не держить назавжди, бо кохається в милості? Знов над нами Він змилується, наші провини потопче, – Ти кинеш у морську глибочінь усі наші гріхи.” (Мих. 7:18, 19).

  Якщо ти палиш, у тебе може виникнути багато питань: “Що скажуть друзі, якщо я кину палити? Що вони подумають, якщо я не зможу кинути? Я і раніше намагався, але мені не вдалося. Потяг до сигарети такий сильний! Сигарета дає мені деяке заспокоєння, доки мені не захочеться викурити наступну. Хто мені допоможе? Чи розуміє Бог, що я відчуваю?”

  Бог бачить твоє серце. Він не лише знає твої звички та проблеми, але і бачить як сатана зловив тебе у свою пастку. Можливо до цієї проблеми тебе привела власна гордість через твоє прагнення мати прихильність друзів. Ісус помер на хресті, щоб принести звільнення від жорстокого господаря – гріха. Той, хто усвідомлює потребу в звільненні та готовий розіп’яти своє ,,Я’’, отримає допомогу. Рим. 6:5, 6 навчає нас: “Бо коли ми з’єдналися подобою смерті Його, то з’єднаємось і подобою воскресення, знаючи те, що наш давній чоловік розп’ятий із Ним, щоб знищилося тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха.”

  Бог створив нас на Свій образ і очікує, щоб ми своїм життям прославляли Його. Писання говорить в 1 Кор. 6:20: “Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!”. Дії, які не прославляють Бога, залишають в душі людини відчуття спустошення. Люди спокушуються знову і знову повторювати їх, намагаючись отримати задоволення.  Та на жаль! Воно триває не довго. Бог простягає милість та співчуття тим, хто потрапив в цю залежність і хоче дати їм нове життя у Христі. “Тому-то, коли хто в Христі, той створіння нове, – стародавнє минуло, ото сталось нове!” (2 Кор. 5:17).

Джон Рейнольдз

  Однією з найбільш цікавих історій про повернення до життя, яку я коли-небудь чув, є історія про сумнозвісного конокрада округу Джефферсон – Джорджа Леннокса, що під час оповідання відбував свій другий термін ув’язнення. Першого разу суд округу Седжвик присудив його до ув’язнення за такий же злочин – крадіжку коней. 

  Взимку 1887 і 1888 років Джордж працював на вугільній шахті. Як йому здалося, місце, де він працював, було небезпечним, і він розповів про це черговому офіцеру. Останній, перевіривши приміщення, вирішив, що загрози не існує, і відіслав Джорджа назад. Ув'язнений підкорився і повернувся до роботи, але не пройшло і години, як над ним обвалився дах, зовсім поховавши його. Він залишався під землею протягом двох годин.

  Його відсутність було помічено лише за вечерею. У результаті пошуків його знайшли під купою породи. Він здавався мертвим. Коли його витягли на поверхню, тюремний лікар, обстеживши в'язня, встановив, що той був мертвий. Тіло віднесли в госпіталь, де його обмили, одягли і підготували до поховання. Труну підготували і принесли у госпіталь. Щоб виконати останні обряди перед похованням, прибув капелан. Працівник госпіталю дав указівку двом ув'язненим підняти труп з дощок, перенести його в інший кінець кімнати і покласти в труну. Узявши тіло, один підняв його під руки, інший за ноги, і вони вже були на півдорозі, коли той, котрий тримав тіло під руки, спіткнувшись, втратив рівновагу й упустив тіло на підлогу. Голова померлого вдарилася об підлогу, і на свій превеликий подив, всі присутні почули глибокий стогін. Незабаром чоловік розплющив очі, подавши інші ознаки життя. Негайно викликали лікаря. Приблизно через півгодини в’язень прийшов до тями, попросив води, і коли прийшов лікар, вже жадібно пив її.

  Труну зразу ж віднесли і пізніше використали для поховання іншого ув'язненого. Поховальний одяг також забрали і замінили тюремним. При медичному огляді було виявлено перелом однієї ноги в двох місцях і синці. Провівши близько шести місяців у госпіталі, він повернувся до роботи.

  Я довідався про цей незвичайний випадок повернення до життя ув'язненого від одного його товариша-шахтаря. Спонукуваний цікавістю, я прагнув познайомитися з Ленноксом, щоб дізнатися про все від нього особисто. Така нагода не траплялась мені протягом декількох місяців. Нарешті, збулося! Мене відкликали із шахт і направили в одну з тюремних контор, щоб я підготував деякі річні звіти. Одного разу, коли ми саме обговорювали повернення цієї людини до життя, Леннокс пройшов повз двері контори, і мені вказали на нього. Незабаром я передав йому записку, в якій просив його прийти до мене на роботу. Він прийшов, і я одержав можливість познайомитися з ним і почути цю чудову історію від нього особисто.

  Леннокс, молодий чоловік, не старший тридцяти років, у минулому затятий злочинець, мав чудову освіту, був наділений природним розумом і здібностями. 

  Самою чудовою частиною цієї історії був опис того, що відбувалося з ним, коли він був мертвий. Як репортер, що володіє навичками стенографії, я записав його історію під диктовку.

  Він розповідав: «Весь ранок я передчував, що повинно було статися  щось жахливе. Мене так тривожили мої відчуття, що я відправився до начальника, містера Грейсона, розповів йому про те, що мене хвилювало, і попросив його прийти і перевірити вугільний відсік, де я працював. Провівши, як здавалося, ретельну перевірку приміщення, він наказав мені повернутися до роботи, переконуючи мене, що не існує ніякої небезпеки, і посилаючись на те, що я просто був збентеженний. Я повернувся до роботи і копав приблизно годину, коли раптово настала повна темрява. Потім, ніби відчинились великі залізні двері, і я пройшов у них. Я подумав, що мертвий і знаходжуся в іншому світі. Я нікого не бачив і нічого не чув. За незрозумілої мені причини я почав віддалятися від дверного отвору, і пройшовши деяку відстань, опинився на березі широкої ріки. Було не темно, але і не світло. Світла було нібито в яскраву, зоряну ніч. Пройшло небагато часу, і я почув сплеск весел і побачив людину в човні, що веслувала до мене.

  Я стояв безмовно. З мить він дивився на мене, потім, сказавши, що прийшов по мене, звелів сісти в човен і веслувати до іншого берега. Я підкорився. Ніхто не вимовив ні слова. Я хотів запитати його, хто він, і де я знаходжуся, але мій язик, здавалося, прилип до піднебіння, і я не міг вимовити ані слова. Я вийшов із човна, і човняр відразу зник.

  Залишившись наодинці, я не знав що робити. Придивившись, я побачив перед собою дві дороги, що пролягали темною долиною. Одна з них була широкою і, здавалося, виходженою; інша була вузькою стежкою, що веде в протилежному напрямку. Я інстинктивно вибрав добре протоптану дорогу. Не встиг я відійти далеко, як темрява згустилася. Але далекі яскраві спалахи час від часу освітлювали мені дорогу. 

  Незабаром мене зустріла істота, яку я не в змозі описати. Я можу тільки приблизно змалювати її жахливу зовнішність. Вона нагадувала в деякій мірі людину, але була значно більшою від будь-якої людини, яку мені коли-небудь доводилося бачити. Вона мала зріст близько 3-х з половиною метрів і мала за спиною величезні крила. Страховисько було чорним як вугілля, що я добував, і зовсім голим. У руках у нього був спис, довжина якого складала біля 4-х з половиною метрів. Очі його горіли як вогненні кулі. Зуби, кожний довжиною два сантиметри, були білі, як перли. Ніс його, якщо це можна було назвати носом, був широченний і плаский. Грубе, важке і довге волосся звисало уздовж плечей. Голос його був більш схожим на ревіння лева з бродячого звіринцю, ніж на що-небудь інше.

  Я побачив його під час чергового спалаху світла і затремтів, як осиковий лист. Він заніс спис, ніби хотів запустити ним у мене. Я завмер. Своїм страшним голосом, який мені вчувається і досі, він звелів мені йти за ним, сказавши, що він був посланий супроводжувати мене. Я пішов за ним. Що мені залишалося робити? Пройшовши деяку відстань, ми опинились перед величезною горою. Та її частина, що була звернена до нас, здавалася стрімкою, начебто гору розділили на дві половини і одну з них забрали. На цій вертикальній стіні я чітко побачив напис: «ЦЕ ПЕКЛО». Мій провідник, наблизившись до стіни, три рази вдарив об неї рукояттю списа. Відчинилися величезні масивні двері, і ми ввійшли. Потім мене провели через прохід у горах.

  Якийсь час ми йшли у кромішній пітьмі, а звук важких кроків мого провідника вказував мені шлях. Усю дорогу я чув глибокі стогони, немов хтось умирав. Чим далі ми йшли, тим голоснішими ставали стогони і благання про воду... воду... воду.  Підійшовши до інших воріт і пройшовши через них, я, здавалося, чув удалині мільйони голосів, що волали: води…води...води!.. Незабаром у відповідь на стукіт мого провідника, відчинилися ще одні великі двері; я зрозумів, що ми пройшли крізь гору. Переді мною лежала широка рівнина.

  Тут провідник залишив мене, щоб привести на це ж місце інші загиблі душі. На рівнині я залишався доти, доки до мене не підійшла істота, яка чимось нагадувала першу, але замість списа в неї в руці був меч. Істота прийшла розповісти мені про те, на що я був приречений. Його голос жахом скував мені душу. «Ти в пеклі, – сказав він, – і в тебе більше немає надії. На своєму шляху сюди ти чув крики і стогони приречених, що благали про воду, щоб остудити свої запечені язики. Он там наприкінці коридору є двері, що ведуть до вогняного озера. Воно незабаром стане твоєю долею. Але перш, ніж ти потрапиш у це жахливе місце страждань, щоб ніколи більше не залишити його, тобі дозволено провести якийсь час тут, на цій відкритій долині, де всі приречені можуть побачити, яким життям вони могли б насолоджуватися замість страждань, що очікують на них».

  Після того, як були вимовлені ці слова, я залишився один. Не знаю, чи було це результатом жахливого страху, що я пережив, але я закляк. Млявість оволоділа всім моїм єством. Сили залишили мене. Ноги більше не слугували опорою моєму тілу, і знесилившись, я безпорадно сів на землю. Мене здолала дрімота. Напівсонний, я, здавалось, марив. Високо над собою, я побачив Чудесне Місто, описане у Біблії. Якими прекрасними були його стіни з яшми! Я бачив його долини, що простягалися вдалечінь і були вкриті чудовими квітами, а також ріку життя і скляне море. Безліч Ангелів входили і виходили з воріт цього міста, виспівуючи прекрасні пісні! Серед них я побачив свою стареньку матір, що вмерла кілька років тому, не витримавши моїх беззаконь. Вона дивилася на мене, і здавалося, кликала мене до себе, але я не міг зрушити з місця. Немов величезний тягар навалився на мене. Легкий вітерець доніс до мене пахощі тих прекрасних квітів, і тепер я ще чіткіше чув мелодійні голоси Ангелів. Тоді я сказав: «Якби я міг бути одним з них!»

  Раптом цю чашу блаженства відняли від моїх уст і потривожили мій сон. Мешканець мого темного житла повернув мене з щасливого царства мрій, сказавши, що настав час починати нове життя, і повів мене за собою. Повертаючись тим самим шляхом, я пройшов по темному коридору за провідником і опинився перед дверима в стіні, а коли ми пройшли трохи далі, відчинились інші двері і... Ох! Я побачив вогненне озеро.

  Прямо переді мною, скільки сягало око, розкинулося справжнє озеро з вогню і сірки. Величезні вогняні вали перекочувалися один через одного, вогняні хвилі билися і здіймались угору, як на морі під час сильного шторму. Я бачив, що хвилі підіймали на своїх гребенях людей, щоб потім потягнути їх у найтемніші глибини цього жахливого вогняного озера. З'явившись на мить на гребені хвилі, вони проклинали справедливого Бога, а їхні жалісливі благання про воду розривали моє серце. Це величезне пекло знову і знову оголошувалося стогонами загиблих душ.

  У цю мить мій погляд впав на двері, через які я увійшов кілька хвилин тому, і прочитавши страшні слова: «Це твоя загибель. Вічність ніколи не кінчається», я відразу ж відчув, що земля захиталася в мене під ногами, і почав занурюватися у вогняне озеро. Мене охопила невимовна спрага. З благанням про воду я відкрив очі і побачив, що знаходжуся в тюремному госпіталі. Я нікому ніколи не розповідав про те, що трапилося зі мною, боячись, що посадові особи в'язниці будуть зловживати цим, і вважаючи мене божевільним, відправлять у будинок для душевно хворих. Я пройшов через усе це, і задоволений тим, що побачивши Царство Небесне і справжнє пекло, як його описує Біблія, залишився живим. В одному я повністю впевнений: я більше ніколи не хочу потрапити туди знову.

  Щойно я відкрив очі в госпіталі і зрозумів, що живий і знову знаходжуся на землі, я відразу ж віддав своє серце Богу; буду жити і вмру християнином. Ніколи не зітруться з моєї пам'яті ні жахливі видіння пекла, ні прекрасні Небеса. Коли прийде мій час, я зустріну свою дорогу стареньку матір. Я зможу сидіти на березі тієї прекрасної ріки, гуляти з Ангелами по долинах, полях і пагорбах, засіяних духмяними квітами, краса яких перевершує усе, що може собі уявити смертний; зможу слухати спів урятованих – усе це буде нагородою мені за християнське життя тут, на землі, навіть якщо доведеться відмовитись від багатьох плотських задоволень, яким я віддавався до ув’язнення. Я розірвав стосунки зі своїми товаришами-злочинцями і хочу приєднатися до хороших людей, коли знову буду на волі».

  Ми розповідаємо це свідчення читачам таким, яким ми одержали його від Леннокса. Нехай Бог благословить це свідчення про пережите для пробудження багатьох душ, що йдуть до погибелі.

  Як можна сумніватися в реальному існуванні палаючого пекла? У нас є Біблія, Слово Боже, і одкровення, такі як випадок з Ленноксом, що говорять про реальність пекла. Люди, зупиніться! Погляньте на факти! Ваше життя записується. Бог бажає врятувати вас і простить вас, коли ви визнаєте, що ви – грішники. Єдиний шлях до спасіння – очиститися від гріха, прийнявши Кров Ісуса Христа як жертву за ваші гріхи. Коли ви приймете прощення від Бога, Він наповнить ваше серце світлом і спокоєм. Ви будете вільні – вільні в цьому житті, і більш того, зможете насолоджуватися блаженством Небес замість того, щоб проводити не сорок вісім годин, а цілу вічність у пеклі.

______________________________________

Притча про багатія і Лазаря

(Євангеліє від Луки 16:19-31)
  «Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й вісон, і щоденно розкішно бенкетував. Був і вбогий один, на ім’я Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий, і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому… Та ось сталось, що вбогий умер, – і на Аврамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, – і його поховали. І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його. І він закричав та сказав: “Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, – нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум’ї цім!”… Авраам же промовив: “Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само – лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся. А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас”. А він відказав: “Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого, бо п’ятьох братів маю, – хай він і їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждань!” Авраам же сказав: “Вони мають Мойсея й Пророків, – нехай слухають їх!” А він відказав: “Ніж бо, отче Аврааме, – але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються”. Йому ж він відказав: “Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, – не йнятимуть віри!”

  Давайте звернемося до фактів. Жахливі страхіття – пияцтво, наркоманія і розпуста загрожують тому прекрасному і величному, що створено Богом, і руйнують його. Як величезний спрут, вони дістають своїми щупальцями і чіпко тримають в обіймах і молодих, і старих. 

  Епідемія величезних масштабів охопила сучасне суспільство. Пристрастившись до алкоголю і наркотиків, ведучи аморальний спосіб життя, багато людей пливуть за течією, рухаючись по шляху, що веде до погибелі. На багатьох впливає думка суспільства і засоби масової інформації – реклами в журналах, газетах і на телебаченні, де пропагуються ці пороки. Розум піддається такому натиску, що людина потрапляє у вир розгубленості і безвиході, що веде до фізичної і духовної деградації.

  Хто повинен нести відповідальність за таку аморальну поведінку? Молоде покоління? Не обов'язково! Багато батьків своєю розбещенністю сприяють тому, що молоді люди живуть, потураючи гріхам. Батьки не підозрюють, що, не контролюючи свої аморальні бажання, вони відкривають своїм дітям шлях до алкоголізму та наркоманії. Вони бездумно зневажають установлені Богом моральні принципи. Наше жагуче благання повинно бути звернене до Небес: як врятуватися нам самим і врятувати наших дітей? 

  Родини, школи, інститути не в змозі виховати в людях якості, які необхідні народу, якщо недбалість батьків, вчителів і професорів веде до того, що пияцтво і наркоманія дозволяються і заохочуються. Падіння моральних принципів в освітніх закладах просто жахає. Не дуже давно за поблажливість до низьких норм поведінки студентів, педагоги і викладачі були б, безумовно, позбавлені роботи.

  Алкоголізм безжально руйнує моральні підвалини суспільства, приводить до порушень психіки, ламає характер людини і все його життя. Він сприяє тому, що терпить крах і розпадається родина – одне зі священних установлень Бога, створених для щастя людства.

  Крім небезпеки, що несе  алкоголізм, усе більше людей уживають заборонені законом наркотичні засоби. Їхній згубний вплив значно перевершує будь-яку, так звану, насолоду. Наркоманія послаблює здатність тверезо мислити і може привести до психічного розладу. Наркомани самі погоджуються, що це шлях до розумової, фізичної і духовної смерті. Непоправні порушення діяльності головного мозку, убивства і самогубства – ось трагічний результат цих згубних захоплень. 

  Через уроджену гріховність люди легко стають жертвами бажань і пристрастей, що пропонує їм сатана. При цьому тіло прагне до необмеженої свободи в одержанні задоволень. Сексуальна аморальність не може погасити вогонь пристрасті – вона живить його. Фривольне сексуальне життя – такі ж ліки від похоті, як горілка від алкоголізму. Істина в тім, що ми повинні побороти свою хтивість. Душа, та частина нашого єства, що буде жити вічно, у пошуках Божого порятунку прагне поважати закони Божі. 

  Позашлюбні зв'язки, перелюб, гомосексуалізм і всі сексуальні контакти з тваринами заборонені Словом Божим (Лев. 18:23, Гал. 5:19-21). Аморальний спосіб життя  приносить біль, страждання, нещастя, викликає почуття провини і несе небезпеку зараження захворюваннями, що передаються статевим шляхом. Чистота дарує людині почуття власної гідності і самоповаги. Абсолютно невірним є уявлення про те, що люди високих моральних принципів у житті нещасливі, а люди, що ведуть аморальний спосіб життя, насолоджуються щастям і повнотою життя. 

  Серед цієї трясовини розпусти і духовної сліпоти, гріха і ганебного безбожництва Священна Біблія встановлює зразок моральної поведінки. У питаннях добра і зла вона є незаперечним і вічним авторитетом.

  Бог наділив людину статевим потягом для продовження роду і зміцнення відносин, що з'єднують чоловіка і дружину. Він схвалює тільки інтимні відносини в законному шлюбі. "Шлюб в усіх так буде чесний і ложі непорочно; блудників же і перелюбників судить Бог" (Євр. 13:4).

  Апостол Павло в Посланні до Римлян пише про кару Божу, котру понесуть гомосексуалісти. "Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну, – бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне. Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові. А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, –щоб чинили непристойне. Вони знають присуд Божий, що ті, хто чинить таке, варті смерті, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке" (Рим. 1:26-28, 32). Таким був огидний гріх Содому і Гомори, що заслужили Божу кару (Бут. 19). Відповідно до Святого Письма, неможливо мати Духа Святого в серці і вести християнський спосіб життя, потураючи таким гріхам.

  Шановний читачу, щоб бути дійсно щасливим і жити у злагоді з собою і Богом, ви повинні спілкуватися з Ним! Усвідомте і визнайте себе грішником, увіруйте, що Ісус умер на хресті, поклавши на Себе вашу провину, – і ви переможете гріх!

  Коли ви відкриєте Богу серце і визнаєте свої гріхи, Він простить вас. "Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої" (1 Ів. 1:9).

  Добровільно присвятіть усе своє життя Ісусу, вашому Спасителю, і йдіть за Ним з вірою в покірності Його Слову і Святому Духові. Чисті помисли, які чудесним чином змінять наші вчинки і поведінку, стануть благословіннями нового життя. Христос додасть вам мужності у життєвих проблемах і наділить вас силою перемагати спокуси, що, можливо, з'являться на вашому шляху. Прийдіть до Ісуса зараз, коли ще звучить Його заклик: "Шукайте Господа, доки можна знайти Його, кличте Його, як Він близько!" (Іс. 55:6).