Щасливий дім

  Біблія змальовує дім як гарно сплановане, надійно збудоване і приємне помешкання. Дім може бути або місцем гармонії і задоволення, або напруження і суперечок. Чи щасливий та міцний ваш дім? Чи може він вистояти у життєвих бурях?

  Сім’я є важливою складовою суспільства. Вона створена Божою рукою для нашого духовного розвитку, щастя та фізичної цілісності. Згідно з Божим планом, члени сім’ї повинні робити один одного щасливими, і родини повинні жити в гармонії.

Чому в деяких родинах немає щастя?

  Чому ж у деяких родинах немає щастя? Чому сім’ї руйнуються через несумісність, роздільне життя та розлучення? Це відбувається тому, що було знехтувано Божими принципами. У Його Слові ми читаємо про те, який будівельний матеріал необхідно використовувати, щоб сім’я була щасливою. Домівка, збудована згідно зі Словом Божим, є місцем любові, довіри, спільних інтересів і безкорисливого служіння один одному. Такі домівки наповнюють наше життя щастям і зберігають народи та суспільство. Чи слідуєте ви плану Божому – плану Головного Архітектора? «Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому» (Пс. 126:1).

  Молодь – основа майбутніх сімей. Благочестиве життя перед Богом – це важлива складова підготовки до шлюбу. Гріховні зв’язки до шлюбу підривають моральні принципи і наражають сім’ї на небезпеку. Зосередження на власній особі та самонасолода у молоді роки моделюють життя, що спустошує подружні відносини. Велика кількість розлучень підтверджує це. Щоб мати нове життя у Христі, потрібно щиро покаятися у цих гріхах. Тоді про минуле можна забути, і Бог увійде в життя такої людини, наповнивши його благословеннями.

  Сім’я утворюється тоді, коли чоловік і жінка стають подружжям. Біблія говорить, що ми можемо одружуватись «тільки в Господі» (1 до кор. 7:39). Це означає, що обоє – і чоловік і жінка – підкорили своє життя і волю Господу. Бог повинен бути на першому місці. Коли чоловік або жінка, або обидва – егоїстичні люди, як же вони зможуть бути щасливими разом?

Одружуватися в Господі

  Одружуватися «в Господі» означає не тільки те, що чоловік і жінка – християни, але й те, що Господь приводить їх один до одного. Пристрасть, захоплення фізичною красою, одержимість коханням – поганий початок для одруження. Якщо саме це є основою, що приваблює людей один до одного, це може призвести до невдоволеності та конфлікту в шлюбі. Коли ми покладаємось на Господа у прийнятті свого рішення, Його божественна мудрість передбачає для нас помічника, який нам потрібен не тільки на сьогодні, але і на роки вперед. Господь може обрати для шлюбу людей з різними смаками і характерами, що будуть доповнювати один одного, створюючи збалансований союз. «І стануть обоє вони одним тілом» (Мар. 10:8).

  Шлюб – це зв’язок на все життя, а не просто узаконений контракт. Ісус дав нам чітку заповідь: «Тож, що Бог спарував, – людина нехай не розлучує!» (Матв. 19:6).

Божий порядок

  Сім’я – це невелика община, і, як будь-якій соціальній одиниці, їй належить виконувати певні обов’язки. Бог виклав основні положення цього порядку у Біблії. Вони складають систему підпорядкування, яка, якщо слідувати їй, принесе в дім лад і щастя. Найбільшу відповідальність несе чоловік, потім дружина, а потім і дитина – таким є порядок (Прочитайте також 1 до кор. 11:3; До еф. 5:22-24). Коли Бог встановлює та стверджує правило, воно стає священним. Будь-який непослух цьому порядку призведе якоюсь мірою до страждань. З іншого боку, Господь благословляє тих, хто слухається Його, благочестям, щастям і благодаттю.

  У шлюбі чоловік і дружина складають союз, який передбачає для кожного з них певні обов’язки та відповідальність. Обидва, виконуючи різні функції і маючи різні природні здібності, роблять родину повноцінною. Хтось повинен керувати, і Бог надав це право чоловікові. «Бо чоловік – голова дружини, як і Христос – Голова Церкви… і віддав за неї Себе» (До еф. 5:23, 25). Така любов сповнена бажанням служіння ближньому. Це турботлива любов, яка спонукає чоловіка ставитись до своєї дружини як до власного тіла (До еф. 5:28). Люблячий чоловік не вважатиме, що його  дружина менш важлива за нього. Навпаки, він буде довіряти їй, шукати у неї порад, роблячи її справжнім партнером через свою любов до неї.

  «Так само дружини, – коріться своїм чоловікам» (1 Пет. 3:1). Коли дружина підкоряється керівній ролі чоловіка, а він сам слухняно слідує за Христом, сім’я стане гаванню, де панують мир і вдоволення. У Посланні до ефесян 5:33 сказано: «А дружина нехай боїться свого чоловіка». Опір цьому принципу приніс багато нещасть у сучасні родини. Нехтування цим принципом призводить не тільки до конфліктів у житті родини, але й до духовного конфлікту, що виникає у серці дружини.

Місце дітей у сім’ї

  Нам подобається думка про те, що діти чисті та невинні. Але ж усі люди народжені з грішною природою. З віком егоїстична природа дитини стає дедалі очевиднішою. Якщо батьки не будуть належним чином контролювати ці тенденції, дитина може спричинити багато нещасть собі та іншим.

  Обов’язок дитини – слухатись своїх батьків. «Діти – слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливе!» (До еф. 6:1). Досконалим прикладом такого послуху є життя Ісуса, коли Він був дитиною. «І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухняний» (Луки 2:51). Щоденне слідування цьому принципу з покорою зробить дітей і батьків щасливими, а дім стане ще милішим.

  Коли зберігається Божий порядок, батьки живуть для дітей, діти – для батьків, і всі живуть для Бога. Такі сім’ї – благословення для нашого суспільства, прикраса для нашої нації.

  Сьогодні багато молодих людей вживають наркотики, мають різні примхи, слідують моді і насолоджуються світом розваг. Вони знаходяться у полоні суспільства, яке відкидає духовні цінності та мораль. Колись саме вони складали цілісність та міць нашого суспільства. Можливо, відсутність щастя та ладу в сім’ях є причиною неспокою та невдоволення молоді? Що ж кожен з нас може зробити, щоб запобігти цьому? Чи усвідомлювали ви коли-небудь, що щастя вашої родини залежить від вас та вашої вірності Богу?

Христос – фундамент

  Якщо ми хочемо збудувати сильну, щасливу сім’ю, Ісус Христос повинен бути її основою. Дощі і бурі шаленітимуть навколо неї, але з Христом вона вистоїть (Матв. 7:24-27). Він вкаже нам шлях, дасть силу і мужність, щоб ми могли зробити свій дім успішним і щасливим у цьому жорстокому, зачерствілому світі. Ісус любить сім’ю і готовий увійти у ваш дім. Він говорить: «Ось Я стою під дверима та стукаю» (Об. 3:20). Спочатку Він стукає у двері нашого серця, а потім – у двері наших домівок. Чи впустимо ми Його?

  Щастя родини бере початок у нашому серці. Неможливо мати справжній спокій у сім’ї, якщо спокою немає в нашому серці. Якщо ми покладаємося на Бога, тоді ми щодня зможемо перемагати неспокій та труднощі повсякденного життя.

  Благочестиві сім’ї моляться разом за свої серця, родину і потреби суспільства. Молитва зв’язує сім’ю воєдино. Є слушна приказка: «Сім’я, що молиться разом, завжди залишається разом».

  Віруйте у Господа і прийміть Його волю для вашого життя і вашої сім’ї. Відчиніть двері свого серця Христу. «Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець» (До євр. 3:7-8). Господь бажає благословити ваше серце і ваш дім. Наверніться до Нього від усього серця і залишайтесь вірними Йому. Одного дня Він відкриє для вас двері небесної оселі, де щастя і цілковитий спокій будуть завжди оточувати вас.

Алкоголь-Чи всі витрати ви підрахували?

  «В кого "ой", в кого "ай", в кого сварки, в кого клопіт, в кого рани даремні, в кого очі червоні? – У тих, хто запізнюється над вином, у тих, хто приходить попробувати вина змішаного. Не дивись на вино, як воно рум'яніє, як виблискує в келиху й рівненько ллється, – кінець його буде кусати, як гад, і вжалить, немов та гадюка» (Пр. 23:29-32).

  Біблія дуже чітко зображує наслідки вживання алкоголю. Стогін, сварки, горе, рани – тільки частина загальної картини. Перелік нещасть тих, хто проводить свій час за вживанням вина, може бути продовженим і вмістить багато іншого.

  Багато людей, свого часу шанованих, деградували через вживання алкоголю. Пияцтво призводило до руйнування відносин у сім'ї, до подружніх зрад, крадіжок, вбивства.

  Багато молодих подружніх пар, що мріяли про майбутнє життя у злагоді та взаємній довірі, було зруйновано алкоголем.

  На жаль, той перший келих був випитий так легковажно і бездумно! Хіба думав тоді хто-небудь про майбутнє? Але з часом, щоб «врівноважити» нескінченні стреси і турботи буденного життя, алкоголю потрібно було дедалі більше. Непорозуміння, сварки і відчуття, що тебе недооцінюють, з'являлись дедалі частіше, і зрештою надія на краще майбутнє зникла зовсім. Алкоголь став милицею, на яку людина намагалася зіпертись серед проблем. Гроші, що були так потрібні сім'ї, витрачалися на купівлю спиртного. Знайти час, щоб провести разом з сім'єю, здавалось неможливим. Врешті-решт, алкоголь виявився єдиною відповіддю на безліч проблем. Він на деякий час робив турботи, а також розчарування в житті нечутними і невиразними. Але коли поверталася тверезість, проблеми тільки зростали, а з ними – і бажання напитися знову. Потреба у щоденному вживанні спиртного приводить людину у полон алкоголю і робить рабою на шкоду самій людині і ближнім. Вона замкнена у хибному колі гріха – і здається, що виходу з цього кола немає. Але почекайте! Надія є, і є чим втамувати цю жахливу спрагу.

Ісус – ось відповідь

  Ісус пропонує нам воду, що здатна втамувати спрагу людини. Під час Свого земного життя Він зустрів жінку, що прийшла до криниці по воду. Він сказав, що може дати їй воду, яка втамує спрагу, і вона ніколи більше не відчуватиме її. Кожна людина прагне напитися цієї води, бо вона зцілює душу (Ів. 4:5-26).

  Бог приготував чудовий вихід із цих проблем. Він говорить: «Хто прагне,  тому даром Я дам від джерела живої води» (Об. 21:6). Ісус і є цим живим джерелом. Прийди до Нього таким, який ти є. Скажи Йому, що не можеш допомогти собі сам. Скажи, що тепер ти розумієш, що тільки Він може позбавити тебе смертельних обіймів алкоголю. Ти добре знаєш із власного досвіду, що самої тільки сили волі не достатньо, щоб перемогти цю сильну спокусу.

  Прийди до Бога як грішник і покайся у своєму егоїстичному і гріховному житті, тільки повір, що Господь має для тебе вихід. Ти віднайдеш силу для того, щоб повністю віддати Йому своє життя. Кров Ісуса Христа змиє твої гріхи, і ти зможеш отримати те, що Бог обіцяє в Ісаї 1:18: «Тоді прийдіть, і будемо правувати, – говорить Господь: коли ваші гріхи будуть як кармазин, – стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця, – то стануть мов вовна вони». Коли Бог прощає нас, Він не залишає наші серця порожніми, а наповнює нас любов'ю та благодаттю.

  Коли любов Божа наповнить твоє серце, ти отримаєш глибоке відчуття задоволення і спокою. Ти станеш одним із Його дітей. Твій дух буде вільним і відкритим, і ти отримаєш впевненість у спасінні. Ти знатимеш, на Кого покластися під час тяжких випробувань. Коли буде втамовано твою духовну спрагу, ти дістанеш силу перемогти потяг до спиртного. Рани можуть бути зцілені, і тільки шрами залишаться після них, нагадуючи про чудову милість Божу. Прийди і пий цю живу воду: «Хто до мене приходить, Я не вижену геть» (Ів. 6:37).

Підтримка і спілкування людей Божих

  Дуже важливо продовжувати пізнавати волю Божу у всіх сферах свого життя. Церква Божа – надійний притулок, де ти можеш знайти спілкування і підтримку у важкі часи, що неодмінно настануть. Бог бажає замінити гріховне спілкування минулого життя новим колом друзів. Спілкування з народом Божим допоможе тобі отримати настанову на майбутнє і підтримку у боротьбі зі спокусами.

  «І вас, що мертві були через ваші провини й гріхи, в яких ви колись проживали за звичаєм віку цього, за волею князя, що панує в повітрі, духа, що працює тепер у неслухняних, між якими й усі ми проживали колись у пожадливостях нашого тіла, як чинили волю тіла й думок, і з природи були дітьми гніву, як і інші, – Бог же багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив, і нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом, – спасені ви благодаттю, – і разом із Ним воскресив, і разом із Ним посадив на небесних місцях у Христі Ісусі» (До еф. 2:1-6).

 

Прихід Господній може бути скоро

  Господь прийде, як злодій вночі, – несподівано (2 Пет. 3:10). Чому скоро? Подивись навколо себе: що ти бачиш?

  Біблія розповідає нам про те, що повинно статися в останні часи, і саме це зараз відбувається, "бо так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня, "коли Ной увійшов до ковчегу", і не знали, аж поки потоп прийшов та й усіх не забрав, – так буде і прихід Сина Людського" (Матв. 24:38, 39). Бог знищив потопом перший світ тому, що люди стали самолюбні, і уявою їх сердець було постійне зло; насильство наповнило землю. Вони були людьми, "…що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога" (2 Тим. 3:4). Сьогодні люди люблять насолоду так, як ніколи раніше, і прикладають усі зусилля, щоб досягнути її.

  Розглянемо стан речей сьогодення. В багатьох містах відбуваються руйнівні, повні ненависті заворушення. Кожного дня проливається кров і гинуть люди. Чому? Люди забули Бога. Чому молодь стала такою неспокійною і тривожною? Батько й мати працюють, залишаючи своїх дітей наодинці саме в той час, коли дітям необхідний той, хто б навчав їх. Вони вештаються по вулицях і потрапляють у великі неприємності. Кількість правопорушень серед молоді зростає з року в рік. Злочинність, від великих до малих провин, зростає. Як ви гадаєте, чи можливо тут чекати змін на краще? Чи бачите ви взагалі шанси на поліпшення? Як довго це може продовжуватись? Бог довготерпеливий, але Його Дух не завжди буде зневажатись людьми. Надходить день розплати, коли люди повинні будуть дати звіт перед Богом.

  А яким же є християнин сьогодні? Чи дійсно він ставить найважливіші справи на перше місце? Чи, може, матеріалізм цього світу так поглинув його, що він неспроможний нести справжнє світло? Чи, може, сіль землі втратила свою спасаючу силу? Біблія говорить, що якщо світло, що в тобі – темрява, то яка велика та темрява! Так, ми всі повинні відверто зізнатися, що світло наше стало неясне, а скоро прийде день, коли всі душі постануть перед Великим Суддею і дадуть відповідь за свої вчинки.

  Ісус прийде так, як про це написано в Біблії: "І, прорікши оце, як дивились вони, Він угору возноситись став, а хмара забрала Його сперед їхніх очей… А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі у білій одежі ось стали при них, та й сказали: "Галілейські мужі, – чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!" (Дії 1:9-11). Це, дорогі друзі, одна з подій, яку ми не пропустимо ні в якому разі. Кожне око побачить Його. Він прийде незабаром, і коли це станеться, – "перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів" (Матв. 25:32). Деякі увійдуть з Ним у Небесну славу, інші залишаться. А що буде з тобою? Ти підеш з першими, чи будеш залишений? Вибір за тобою!

Ми всі грішні

  Ми всі народжені з грішною природою – схильністю грішити. Всі ми, як ті вівці, збилися з дороги. Серед нас немає праведних, ні жодного. Ніхто з нас не може сказати, що він безгрішний. Для людини природнім є брехати, ошукувати і красти. З дитинства ми робили багато поганого. Ставши дорослими, ми усвідомлюємо, що все ще схильні робити те саме. Гріх має свої наслідки – він не може залишитися без покарання. "Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне…" (Гал. 6:8). Ми самі не можемо спокутувати свої гріхи, а гріх ніколи не ввійде на Небо. Що ж станеться з нами? Якщо не покаємося – залишимось за дверима, без надії. 

  Прийде день, коли Господь Сам зійде з Неба, щоб узяти у небесну славу з Собою тих, хто готовий – тих, хто народився згори (1 Сол. 4:16,17). Небеса будуть такі прекрасні, як написано: "Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!" (1 Кор. 2:9). Якщо ми не будемо готові, то не ввійдемо на Небеса. Далі Біблія говорить, що земля згорить у вогні (2 Пет. 3:10). Слово Боже каже, що той вогонь буде незгасним, "де "їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь"(Мар. 9:44). Там буде плач, ридання і скрегіт зубів навіки. Там будуть страждати і терпіти муки ті, хто не ввійшов на Небеса: "А дим їхніх мук підійматиметься вічні віки…" (Об. 14:11). Наш обмежений розум не може зрозуміти, що це означає. Загублений! Покинутий! Без найменшої надії на краще майбутнє. 

  Найгірше буде в тому, що через впертісь, нехтування, любов до насолод і гріха, ми втратимо нагороду вічного спасіння. Це буде лише наша власна провина. Там ми будемо за власним вибором, і завжди усвідомлюватимемо, що могли б бути спасенні, що любов Божа приготувала шлях, який міг врятувати нас від страшної долі.

Божа любов

  Ніхто не зміг дати кращого пояснення Божої любові, ніж Апостол Іван: "Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся" (Ів. 3:16,17). Ісус запрошує кожного: "Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, – і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене… Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!" (Матв. 11:28-30).

  В часи Старого Заповіту люди проливали кров волів, ягнят, козлів, голубів, коли робили жертвоприношення. Вони, напевно, розуміли, що єдиним способом  спокутувати гріх, було пролиття крові і смерть. У книзі пророка Ісаї, у 53 розділі говориться, що Христос був ведений, як ягня на заколення, і Він не відкрив Своїх вуст. Щоб вийти зі становища, що веде до загибелі, потрібно прийняти Ісуса як свого Спасителя, Його Кров – як розплату за наш гріх. Його шлях повинен стати нашим шляхом. Він говорить: "Я – дорога, і правда, і життя" (Ів. 14:6). "Хто до Мене приходить, Я не вижену геть" (Ів. 6:37). Слово Боже звертає нашу увагу на Ісуса, Агнця Божого, Котрий взяв на Себе гріхи всього світу. Воно розповідає про те, як Він жив на землі, як Він звільняв знеможених від тягара, зцілював хворих, повертав до життя мертвих. І врешті-решт, Він помер на хресті, щоб воскреснути знову. Тепер шлях до спасіння повністю завершений і досконалий. Якщо ми знехтуємо цим чудовим даром спасіння, як ми зможемо уникнути вічної погибелі?

Обов’язок християнина

  Скоро наше земне життя закінчиться. Постає важливе питання: чи буде наша справа завершеною? Якщо ми маємо можливість свідчити про Христа якійсь душі, що йде до загибелі, але не робимо цього, ця можливість мине. Якщо та бідна душа відійде у вічність без Христа, як ми виправдаємо своє байдуже ставлення? Як ми будемо відповідати за свою недбалість?

  Бог сказав через пророка Єзекіїля: "Коли Я скажу безбожному: "Конче помреш", а ти не остережеш його й не будеш говорити, щоб остерегти несправедливого від його несправедливої дороги, щоб він жив, то цей безбожний помре за свою провину, а його кров Я зажадаю з твоєї руки!" (Єзек. 3:18). Прочитай також наступні чотири вірші з того самого розділу. Розуміння такої великої відповідальності змушує нас відчути трепет. Ми – Його свідки. Наше відношення до щоденного життя і наша ревність до духовного допомагає людям формувати їхню думку про християнство. Ми повинні бути сповненими Святим Духом, а наші серця – любов’ю Божою. Щоб ми були правдивими Божими свідками, ми повинні мати уяву про те, яка жахлива доля очікує загиблих грішників. Занадто часто ми чекаємо на натхнення замість того, щоб палко молитись про його появу. Що ми, християни, можемо зробити, аби гідно відповісти на виклик сьогодення? Чи зуміємо ми закінчити свою справу, а чи може втратимо чудесний дар вічного спасіння? Якщо ми хочемо щось зробити для Господа, ми повинні робити це зараз! Бо "Той, Хто має прийти, прийде й баритись не буде!" (Євр. 10:37).

    Спаситель прийде не знати коли,
    Опівночі, вранці, при ясному дні.
    Нас ввечері може не стати –
    Чи будемо ми пильнувати?