Те, що починається з цікавості чи бажання поекспериментувати, незабаром заманює людину в сіті страху: страху перед тим, що може трапитись, перед вищими силами, перед іншими людьми і перед самим сатаною. Ці страхи оволодівають людиною, що дозволяє собі втручатись у справи пітьми. У відповідь сатана стверджує, що в нього є засіб проти страху. Він обіцяє велику владу, якщо людина буде виконувати особливі ритуали або інші необхідні умови. Він намагається переконати людину у тому, що страх перед іншими духами можна перебороти переважаючою їх силою. Така людина усе більше заглиблюється в таємниці темних сил, і замість того, щоб отримати безмірний спокій, вона скочується по нескінченній спіралі гріха у глибини сатанинських мерзенностей. Безпека, обіцяна сатаною, виявляється ілюзорною, замінюючись необхідністю захищатися від більш могутніх сил у цьому царстві зла. Такою є система сатанізму.

  Задум сатани – витіснити Бога. Сатана з самого початку був створений ангелом для служіння Богу, а не для того, щоб служили йому. Він не всемогутній і не може перемогти Агнця Божого; диявол не може захистити, він не зацікавлений у нашому благополуччі. Проте, він постійно використовує свою владу над людьми, щоб підкорити їх собі. Він намагається посіяти недовіру до Бога та до Його Царства. Він покладає всі зусилля для того, щоб установити порядок, у якому він сам був би господарем, використовуючи страх і видимість сили. Він творить чудеса, щоб справити на людей приголомшливе враження (2 Кор. 11:14, 15). Вся його система спрямована на те, щоб позбавити спокою і безпеки людей, родини і держави. Це поневолює їх, викликаючи в них відчуття загрози, якщо вони бажають звільнитися. 

  Сатана – наш найзаклятіший, найпідступніший, найзлісніший і найжорстокіший ворог. Він не має ні краплі честі. Він – брехун. У ньому немає істини, «бо він неправдомовець і батько неправді» (Ів. 8:44). Диявол – убивця і руйнівник, саме втілення ненависті і зла. Він наскрізь пронизаний лукавством, і в ньому немає нічого доброго, що могло б виправдати його. 

  Сатана є підбурювачем усякого зла. Немає ні злочину, ні гріха, що були б занадто жахливими чи мерзенними для нього. Він – причина всякого роду ненависті, всіх убивств, усіх образ, що наносяться дітям і жінкам, усякої наркотичної залежності, аморальності, руйнування сімей, усяких розбратів, чаклунства і нечестя. Він насолоджується, спонукуючи до злочинів, викликаних пристрастю і злістю, злочинів проти безневинних, що потрапили в руки негідних, розбещених людей. Він безжалісний, і не здатний прощати. Страждання не викликають в нього співчуття. Кровопролиття і смерть – засоби, якими він користується, щоб досягти своїх цілей. Він прийшов, щоб "красти й убивати та нищити" (Ів. 10:10).

  Доля сатани у вічності уже визначена. Для нього і його ангелів приготований вічний вогонь (Мв. 25:41). Він прагне затягнути з собою якнайбільше людей у це місце страждань. Диявол знає, що може домогтися цього, послабивши і врешті-решт цілком зруйнувавши нашу віру в Бога. Він робить це, або відкрито кидаючи виклик Слову Божому, або заохочуючи в християнах байдужість, безтурботність, поблажливість до гріха. 

  Існує шлях звільнення від тенет сатани. Він хотів би запевнити вас, що це неможливо. У Біблії сказано, що Ісус прийшов, щоб повернути полоненим волю. Він прийшов, щоб подарувати життя. Ісус є дорога, і правда, і життя (Ів. 14:6). Живучи на землі, Ісус явив Свою владу над сатаною, перемагаючи всі диявольські спокуси і виганяючи бісів Словом Божим (Матв. 4:1-11; Мар. 9:25, 26). Христос переміг сатану Своєю смертю на хресті і воскресінням з мертвих. 

  Чи бажаємо ми скористатися цією перемогою і здолати головного ворога нашої душі? По-перше, ми повинні усвідомити, що були полонені сатаною і сковані страхом перед ним. Нам потрібно визнати, що такий стан гріховний і прирікає нас на погибель, якщо ми будемо перебувати в ньому. Усвідомивши свою нездатність вирватися з лап сатани, ми повинні всім серцем звернутись до Бога і просити Його допомогти нам звільнитися. Ми повинні покаятися і залишити колишні гріхи. Нам потрібно вірою прийняти спокутну жертву Крові Ісуса Христа за наші гріхи. Ми повинні скоритися Богу, прийняти Його прощення і вірно слідувати Його Слову. Коли ми виконуємо ці умови, Він примиряє нас із Собою, видаляє тривогу з нашого серця, прощає гріхи, дарує нам нову сутність, і ми стаємо Його дітьми. Це і є народження згори. Усякий, хто опирається заклику Божому, усе ще залишається в царстві сатани, і лукавий врешті-решт потягне таку душу за собою в місце вічних страждань. 

  Якщо ти не розумієш Божого задуму стосовно твого життя, – вивчай Слово Боже, молися Господові від чистого серця, і Він вкаже тобі шлях. Бог кличе тебе до Себе і хоче, щоб ти був вільний від пут сатани. Нехай Господь благословить тебе. Читай Псалом 91. 

Для додаткового читання:

Луки 11:20-23…..Той, Хто сильніший від сатани
Рим. 6:20-23...….Вільний від гріха
Іс. 61:1 ………….Свобода для полонених
Рим. 8:1,2............Вільний від осуду

Зв'яжіться з нами

Замовити трактати

  Скільки для цього потрібно часу? Чи не повинні ми духовно зростати, щоб народитися згори? Ні. Ми народжені у Царство Боже – це робить нас дітьми і спадкоємцями. «А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові» (До рим. 8:17). Це може статися саме у той момент, коли ми повністю віддамо себе на милість Божу і прийдемо до Ісуса, щоб отримати прощення.

  Як та коли ми можемо отримати це народження? Бог, що знає ваше серце, бачить вашу щирість. Він увійде до вашого життя через силу Святого Духа і дасть вам праведний дух (Пс. 50:12). Так ви народитеся згори і станете новим створінням у Ісусі Христі через віру в Нього (2 до кор. 5:17).

  Нарешті: як ви можете переконатися, що народилися згори? У Посланні до римлян 8:1-10 Павло навчає: «А коли хто не має Христового Духа, той не Його». Біблія говорить, що невіруючі люди мертві у гріхах, осуджені, мають нечисте сумління, тілесні думки, живуть без Бога, у безнадії і непокорі. А народжені згори християни – це діти Божі, що живуть у Христі, спасенні, вільні від осуду, мають добре сумління, духовні помисли, сповнені Духом Святим і вірою та надією на життя вічне. Їхні гріхи омиті Кров’ю Ісуса. В їхніх серцях – любов і мир Божий, що вищий від усякого розуміння. Такі люди сповнені любові, прагнень і сили виконувати волю Божу. Вони плекають надію на життя після смерті і мають обітницю Небесної оселю. Чи міг би хто пережити такі зміни і не відчути їх? Навряд чи, бо «Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми – діти Божі» (До рим. 8:16).

  Дорогі читачі, якщо в вашому житті ще не відбулася ця подія, що приносить спокій і радість душі, не заспокоюйтеся у безтурботності, бо ви легковажно ставитесь до Бога і до своєї душі. ВИ ПОВИННІ НАРОДИТИСЯ ЗГОРИ.

Зв'яжіться з нами

Замовити трактати

  Чи чесні Ви у відношенні до вчень Біблії?

  Чи дійсно Ви така людина, якою намагаєтеся здаватись?

  У Новому Заповіті є вражаюча розповідь про Ананія і його дружину Сапфіру (Дії 5:1-11). Вони продали землю, що належала їм, і зробили вигляд, що віддають усі гроші церкві, попередньо змовившись залишити частину собі. Ананій і Сапфіра принесли гроші Апостолам і сказали, що продали землю саме за ту ціну. Бог відразу ж засудив їхню нечесність і покарав їх смертю. У цій розповіді з життя ранньохристиянської церкви лицемірство (нечесність) було суворо покаране. Подібна неправда – огида для Бога. Буває так, що і ми, як Ананій і Сапфіра, викликаємо у людей помилкове враження, хоча слова, які ми говоримо, і не є неправдою. Ми схильні забувати про те, що відповідальні перед Богом. Але Бог знає наші серця й очікує від нас абсолютної чесності.

  Лицемір прикидається тим, ким не є насправді. Він може стверджувати, що він – чесна людина, але для власної вигоди може спотворювати істину. Він може говорити про нестатки знедолених, але коли приходить лихо, не знаходить ні часу, ні грошей, щоб допомогти їм. Хтось робить вигляд, що щиро любить своїх ближніх, і в той же час безсовісно пліткує про них. Хтось вважає себе чесною людиною, але може взяти чужі гроші, якщо впевнений, що ніхто цього не помітить. Він може навіть намагатися переконати себе, що живе за вищими моральними стандартами, ніж більшість людей. Той, хто поводиться так, – лицемірна і нечесна людина.

  Людське лицемірство завжди глибоко засмучувало Бога. Ісус говорив: «Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене» (Матв. 15:8). Домогтися єдності серця і слова – непросте завдання, що стоїть перед людиною. Чесність, що йде із самих глибин нашого єства, – ключ до благодаті і милості Господньої.

  Щирий християнин повинен бути прикладом чесності. Його духовне процвітання безпосередньо залежить від того, наскільки він чесний перед Богом. Також дуже важливо бути чесним з ближнім. Як у простому, так і діловому спілкуванні людям необхідно зберігати довіру один до одного. Для цього ми повинні бути готові заради істини жертвувати будь-чим, і це повинно бути очевидним для інших.

  Ось коротка, але дуже повчальна розмова, що одного разу відбулася між вчителькою й учнями. Вона запитала одного з хлопців:
    – Ти б сказав неправду, якби тобі за це заплатили три копійки?
    – Ні, – відповів хлопчик.
    – А за десять копійок ти б збрехав?
    – Ні, – знову сказав він.
    – А за карбованець?
    – Ні, – пролунала відповідь.
    – А за тисячу карбованців?

"За тисячу! – подумав хлопчик. – Скільки усього можна було б накупити на тисячу!"

Поки він вагався, хлопчик, що сидів позаду нього, відповів: "Ні".
    – Чому? – запитала вчителька.
    – Тому що неправда прилипає. Коли гроші будуть витрачені, а речі зносяться, НЕПРАВДА залишиться.

  Чесність доволі важлива, щоб заради неї стерпіти незручності. Брехня з метою уникнення незручного становища, – занадто висока ціна за втрату чесності. Гроші, придбані нечесним шляхом, – дуже скромна винагорода за нечисту совість і вічний осуд, який Бог проголошує за цей гріх.

  Ви говорите, що ходите в Божому світлі, і одночасно творите зло, таке, як:
    – не прощаєте свого брата або сестру?
    – скривдивши когось, не намагаєтеся спокутувати свою провину? 
    – перебільшуєте, прикрашаючи цим правду?
    – порушуєте свої обіцянки?
    – обкрадаєте Бога у церковній десятині і приношеннях? 

  Чесність – це перевірка характеру. Бог знає наші серця, ніщо не приховане від Нього. Щоправда, іноді поведінка, всупереч тому, що підказує нам серце, не відповідає нашому дійсному ставленню до Бога, і Він знає це. Ми не завжди показуємо перед людьми своє справжнє єство. Дійсно щасливий той, хто чесний перед Богом і хто усвідомлює, яким він є насправді. Коли ми відкриваємо своє серце і життя Богу, усі ці труднощі можна подолати.

  Наші вчинки і їх мотиви повинні пройти іспит на чесність. Щоб ми могли пройти цей іспит у відносинах з Богом і людьми, необхідно, щоб відбулась зміна в нашому серці, адже поведінка є відображенням нашого внутрішнього стану. Чи чесні Ви? Цього вимагає Бог, цього очікує від нас світ, і це приносить користь нам самим. Тільки так варто жити. "Хочемо добре в усьому поводитись" (Євр. 13:18). "Не платіть нікому злом за зло, дбайте про добре перед  усіма людьми" (Рим. 12:17). Прочитайте також з книги Левит 19:35-36 та з книги Приповістей 19:5.

Зв'яжіться з нами

Замовити трактати