Сатана використовує наші страхи. У кожному зручному випадку він підсилює їх і робить так, що вони здаються ще більш реальними і логічними. Наш шлях стає дедалі темнішим, а тягар нашого серця – дедалі важчим. Так продовжується, доки ми не втратимо останню надію на визволення.

  Сатана діє тільки в темряві. Він не може чинити свої справи при світлі, тому що «Бог є світло, і немає в Нім жодної темряви» (1 Ів. 1:5). Сатана знає наші слабкі місця, і саме в цьому напрямку він націлює наші думки і страхи. Він намагається знищити істину і збентежити нас брехнею. І якщо ми ховатимемо це у темряві нашого серця і розуму, сатана буде творити свою злу справу пригнічення і страху. Сатану можна перемогти і зли сили відступлять, якщо ми виведемо його на світло.

Страх Божий

  Гріх – причина непереборного страху, який зароджується від усвідомлення того, що твоє життя не подобається Богу. День, коли Адам і Єва поступились вмовлянням сатани і не послухали Божого наказу не їсти «плодів дерева, що в середині раю» (Бут. 3:3), був трагічним. Через цей непослух вони згрішили, а потім сховалися від Бога. Бог покликав їх, і Адам відповів: «Почув я Твій голос у раю – і злякався» (Бут. 3:10). Від часів Адама над усіма поколіннями нависла тінь гріха. Страх Божого суду може стати позитивною силою в житті людини, якщо це приведе її до покаяння.

  «Початок премудрості – страх перед Господом» (Пс. 110:10). Це дуже правильне, шанобливе відношення і благоговійний страх, який ми відчуваємо. Ми бачимо лише частину Божої величі, Його святості, Його справедливості, Його любові, Його милосердя, Його мудрості і Його вічного існування. Він Всезнаючий, Всемогутній і Всюдисущий. Ми розуміємо, що навіть саме наше існування повністю знаходиться в Його руках і що ми – Його творіння. Ми боїмося розгнівити Бога. Ми знаємо, що тих, хто живе в гріху, Божа справедливість засуджує до вічного вогню. «Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви, а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників» (До євр. 10:26, 27). Знання цього примушує боятися гріха. Коли ми пізнаємо Бога як нашого особистого Друга через покаяння, прощення і покірність, наше служіння Йому мотивується благочестивим страхом і любов'ю, і ми з молитвою дякуємо Йому за невимовний дар спасіння.

  «Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть, бо страх має муку. Хто ж боїться, той не досконалий в любові» (1 Ів. 4:18). Наш страх перед Богом не є таким, що викликає в серці жах; він поглиблює нашу любов до Бога. І якщо цей страх в достатній мірі є в нашому житті, то це єдиний страх, що усуває решту. Чому ж тоді так багато людей дозволяють хмарам страху заволодівати їхніми серцями, непокоїти їхній розум і потьмарювати життєві стежки? Божий шлях – це шлях миру і довіри.

  Є розповідь про маленького хлопчика. Він боявся йти один у темряві ночі, але коли його батько пішов поруч з ним і взяв його за руку, весь страх зник. Темрява більше не лякала хлопчика, оскільки він любив свого батька, довіряв йому і знав, що той подбає про нього. У цьому – ключ до звільнення від влади страху: ми повинні краще пізнавати нашого Небесного Отця. Спілкуючись з Ним, ми пізнаємо Його волю, Його любов і Його ніжну турботу про нас. Пізнавши Бога, ми повністю довіряємо Йому своє життя і з впевненістю беремо Його за руку. Ми смиренно розмовляємо з Ним про справи, які не дають спокою нашому розуму, і ті життєві клопоти, які здатні довести нас до відчаю.

  У нас є приклад апостола Петра, коли Ісус наказав йому йти по бурхливим хвилям Галілейського моря. Петро не боявся, доки не відвів погляду від Господа і не подивився на страшні хвилі. Тоді він почав тонути (Матв. 14:24-31). Якщо ми шукаємо звільнення від страху і віримо Богу, Дух Його говоритиме з нами тихим голосом. Коли ми дивимось на Нього, а не на свої страхи, буря навкруги нас заспокоюється. І тоді Він може відповісти на наші складні запитання, замінити наші сумніви впевненістю і для підтримки взяти нашу руку у Свою. Його милістю ми можемо звільнитися від руйнівної дії страху.

Страх майбутнього

  Деяких людей турбує таємнича невідомість майбутнього. Щоранку вони прокидаються в непередбачуваний день. Перед ними постають виснажливі запитання: «А що ж якщо?..», тому що їхні думки мчать до темних закутків уявних страхів. «Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою і проханням з подякою» (До фил. 4:6). Це простий крок у день без страху. Спробуйте і переконаєтеся!

  Багато хто боїться майбутнього, тому що цим людям необхідні настанови для життя. Вони страждають від різних передчуттів, бо не знають, куди йдуть. Бог знає, що попереду, і коли люди дозволяють Йому вести їх, їхнє життя перестає бути безцільною мандрівкою, а навпаки, стає шляхом додому.

  Бог обіцяв бути вірним тим, хто вірить Йому, навіть якщо вони стоять перед невідомим майбутнім. Чи вірите ви цьому? Не важливо, наскільки сувора буря, темна ніч чи висока гора – Він проведе вас.

Страх невдачі

  У нас є бажання успіху, але ми боїмося, що не справдяться наші надії, надії наших сімей, надії самого життя. Ми боїмося, що зробимо неправильний вибір чи виконаємо невірний план.

  Бог звелів Ісусу Навину: «Будь сильний і відважний. Не бійся й не лякайся, бо з тобою Господь, Бог твій, у всьому, де ти будеш ходити» (Іс. Нав. 1:9). Коли ми віддаємо своє життя в розпорядження Вчителя, минулі невдачі перестають бути вирішальними, навпаки, вони можуть стати кроком до успіху!

Страх страждання

  У нас у всіх стискається серце від думки про тілесні муки, страждання, викликані критикою, гострим болем від самотності і горя. Бог не захищатиме нас від усіх страждань, але Він буде милостивий і допоможе витерпіти їх. Він обіцяв мир і впевненість, навіть якщо ми у біді. «Бог для нас – охорона та сила, допомога в недолях… тому не лякаємось ми» (Пс. 45:1-2). Якщо ми любимо Господа, Він використовує страждання нам на користь. Страждання дають нам можливість пізнати присутність і підтримку сили Божої. Крім того, вони зміцнюють характер і роблять серце більш чутливим. Страждання може або зміцнити нас, або зламати. Яким воно зробить нас?

Страх смерті

  Страх смерті дуже розповсюджений серед людей. Прощання з близькою людиною – найбільш болісне переживання.

  Ми зустрічаємося з одвічним запитанням: «Як помре чоловік, то чи він оживе?» (Йов. 14:14). Ісус прийшов звільнити нас від страху смерті (До євр. 2:14, 15). Ось чому Він помер і воскрес, і ось чому Він обіцяв: «Живу Я – і ви жити будете!» (Ів. 14:19). З Ним смерть стає не дверима в небуття, а сяючими воротами у нове життя. «Нехай серце вам не тривожиться! …Багато осель у домі Мого Отця… Я йду приготувати місце для вас» (Ів. 14:1, 2). Це буде підготовлене місце для підготовлених людей.

  А ви готові? Чи каєтеся ви у своєму грішному житті? Покаяння викликає докори сумління за минулі гріхи і відвертає від минулого життя. Коли останній раз ви приходили до Господа в молитві і приносили Йому тягар своїх клопотів, свої турботи і страхи? Ісус говорить: "Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, – і Я вас заспокою!" (Матв. 11:28). Яке чудове запрошення! Яка чудова обітниця!

  Прийдіть з довірою, молитвою і надією – і ви пізнаєте тихі радощі спокійного життя. Бог запрошує вас довіритися Ісусу Христу і бути вільними – вільними від страху. Прийдіть!

  Одружуватися «в Господі» означає не тільки те, що чоловік і жінка – християни, але й те, що Господь приводить їх один до одного. Пристрасть, захоплення фізичною красою, одержимість коханням – поганий початок для одруження. Якщо саме це є основою, що приваблює людей один до одного, це може призвести до невдоволеності та конфлікту в шлюбі. Коли ми покладаємось на Господа у прийнятті свого рішення, Його божественна мудрість передбачає для нас помічника, який нам потрібен не тільки на сьогодні, але і на роки вперед. Господь може обрати для шлюбу людей з різними смаками і характерами, що будуть доповнювати один одного, створюючи збалансований союз. «І стануть обоє вони одним тілом» (Мар. 10:8).

  Шлюб – це зв’язок на все життя, а не просто узаконений контракт. Ісус дав нам чітку заповідь: «Тож, що Бог спарував, – людина нехай не розлучує!» (Матв. 19:6).

Божий порядок

  Сім’я – це невелика община, і, як будь-якій соціальній одиниці, їй належить виконувати певні обов’язки. Бог виклав основні положення цього порядку у Біблії. Вони складають систему підпорядкування, яка, якщо слідувати їй, принесе в дім лад і щастя. Найбільшу відповідальність несе чоловік, потім дружина, а потім і дитина – таким є порядок (Прочитайте також 1 до кор. 11:3; До еф. 5:22-24). Коли Бог встановлює та стверджує правило, воно стає священним. Будь-який непослух цьому порядку призведе якоюсь мірою до страждань. З іншого боку, Господь благословляє тих, хто слухається Його, благочестям, щастям і благодаттю.

  У шлюбі чоловік і дружина складають союз, який передбачає для кожного з них певні обов’язки та відповідальність. Обидва, виконуючи різні функції і маючи різні природні здібності, роблять родину повноцінною. Хтось повинен керувати, і Бог надав це право чоловікові. «Бо чоловік – голова дружини, як і Христос – Голова Церкви… і віддав за неї Себе» (До еф. 5:23, 25). Така любов сповнена бажанням служіння ближньому. Це турботлива любов, яка спонукає чоловіка ставитись до своєї дружини як до власного тіла (До еф. 5:28). Люблячий чоловік не вважатиме, що його  дружина менш важлива за нього. Навпаки, він буде довіряти їй, шукати у неї порад, роблячи її справжнім партнером через свою любов до неї.

  «Так само дружини, – коріться своїм чоловікам» (1 Пет. 3:1). Коли дружина підкоряється керівній ролі чоловіка, а він сам слухняно слідує за Христом, сім’я стане гаванню, де панують мир і вдоволення. У Посланні до ефесян 5:33 сказано: «А дружина нехай боїться свого чоловіка». Опір цьому принципу приніс багато нещасть у сучасні родини. Нехтування цим принципом призводить не тільки до конфліктів у житті родини, але й до духовного конфлікту, що виникає у серці дружини.

Місце дітей у сім’ї

  Нам подобається думка про те, що діти чисті та невинні. Але ж усі люди народжені з грішною природою. З віком егоїстична природа дитини стає дедалі очевиднішою. Якщо батьки не будуть належним чином контролювати ці тенденції, дитина може спричинити багато нещасть собі та іншим.

  Обов’язок дитини – слухатись своїх батьків. «Діти – слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливе!» (До еф. 6:1). Досконалим прикладом такого послуху є життя Ісуса, коли Він був дитиною. «І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухняний» (Луки 2:51). Щоденне слідування цьому принципу з покорою зробить дітей і батьків щасливими, а дім стане ще милішим.

  Коли зберігається Божий порядок, батьки живуть для дітей, діти – для батьків, і всі живуть для Бога. Такі сім’ї – благословення для нашого суспільства, прикраса для нашої нації.

  Сьогодні багато молодих людей вживають наркотики, мають різні примхи, слідують моді і насолоджуються світом розваг. Вони знаходяться у полоні суспільства, яке відкидає духовні цінності та мораль. Колись саме вони складали цілісність та міць нашого суспільства. Можливо, відсутність щастя та ладу в сім’ях є причиною неспокою та невдоволення молоді? Що ж кожен з нас може зробити, щоб запобігти цьому? Чи усвідомлювали ви коли-небудь, що щастя вашої родини залежить від вас та вашої вірності Богу?

Христос – фундамент

  Якщо ми хочемо збудувати сильну, щасливу сім’ю, Ісус Христос повинен бути її основою. Дощі і бурі шаленітимуть навколо неї, але з Христом вона вистоїть (Матв. 7:24-27). Він вкаже нам шлях, дасть силу і мужність, щоб ми могли зробити свій дім успішним і щасливим у цьому жорстокому, зачерствілому світі. Ісус любить сім’ю і готовий увійти у ваш дім. Він говорить: «Ось Я стою під дверима та стукаю» (Об. 3:20). Спочатку Він стукає у двері нашого серця, а потім – у двері наших домівок. Чи впустимо ми Його?

  Щастя родини бере початок у нашому серці. Неможливо мати справжній спокій у сім’ї, якщо спокою немає в нашому серці. Якщо ми покладаємося на Бога, тоді ми щодня зможемо перемагати неспокій та труднощі повсякденного життя.

  Благочестиві сім’ї моляться разом за свої серця, родину і потреби суспільства. Молитва зв’язує сім’ю воєдино. Є слушна приказка: «Сім’я, що молиться разом, завжди залишається разом».

  Віруйте у Господа і прийміть Його волю для вашого життя і вашої сім’ї. Відчиніть двері свого серця Христу. «Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець» (До євр. 3:7-8). Господь бажає благословити ваше серце і ваш дім. Наверніться до Нього від усього серця і залишайтесь вірними Йому. Одного дня Він відкриє для вас двері небесної оселі, де щастя і цілковитий спокій будуть завжди оточувати вас.

  Біблія чітко вчить, що наше тіло нам не належить і воно призначене бути храмом Бога і Його Святого Духа. В 1 Кор. 3:16,17 говориться, що забруднення і пошкодження власного тіла є гріхом: “Чи не знаєте ви, що ви – Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває? Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той то ви!”. Багато свідчать, що паління поступово ослабляє і навіть руйнує тіло, яке призначене служити Богу і прославляти Його. “Хіба ви не знаєте, що ваше тіло – то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої?” (1 Кор. 6:19). Бог благає людей  утримуватися від плотських бажань, які притупляють духовні відчуття. “Благаю вас, любі, як приходьків та подорожніх, щоб ви здержувались від тілесних пожадливостей, що воюють проти душі.” (1 Пет. 2:11). Нехтування справжніми цінностями і тілесне задоволення, яке людина намагається отримати від паління відносяться до того, що ворогує проти людської душі. Паління – це спроба задовільнити тілесну природу. Біблія говорить: “Бо ті, хто ходить за тілом, думають про тілесне, а хто за духом – про духовне.” (Рим. 8:5).

  Бог хоче, щоб, ті хто служать Йому жили чистим життям, відділившись від невіруючого суспільства, яке оточує їх. Прийняття Христа і його шляху, несіння Його хреста відрізнить життя людині від життя тих, хто не є Християнами.

  Апостол Павло писав: “А щодо мене, то нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, що ним розп’ятий світ для мене, а я для світу.” (Гал. 6:14). Чи можна сказати, що паління нешкідлива звичка, яка не ображає інших? Чи може таку звичку мати людина, відокремлена від світу через хрест Христа? Ми змушені зробити висновок, що звичка палити відносить людину до тих багатьох, які йдуть широким шляхом і шукають власного задоволення, а не Божої волі.

Згубне марнотратство

  Витрата грошей на цигарки часто позбавляє дітей і дорослих того, що їм дійсно необхідно для життя – їжі, одягу і навіть домівки. Використання фінансів з такими егоїстичними намірами спричиняє багато страждань і ускладнень сьогодні. Мільярди доларів щорічно витрачаються в світі на купівлю цигарок. Господь говорить: “Нащо будете важити срібло за те, що не хліб, і працю вашу за те, що не ситить? Послухайте пильно Мене, й споживайте добро, – і нехай розкошує у наситі ваша душа!” (Іс. 55:2). 

Бог має силу звільнити

  Бог любить тебе і хоче, щоб ти прийшов до нього таким, який ти є. Він може легко звільнити тебе. Не дивлячись на те, що паління заволоділо тобою і у тебе виникає бажання  палити знову, Бог з радістю дасть тобі Свою могутню силу для перемоги над цією проблемою. “Хто Бог інший, як Ти, що прощає провину і пробачує прогріх останку спадку Свого, Свого гніву не держить назавжди, бо кохається в милості? Знов над нами Він змилується, наші провини потопче, – Ти кинеш у морську глибочінь усі наші гріхи.” (Мих. 7:18, 19).

  Якщо ти палиш, у тебе може виникнути багато питань: “Що скажуть друзі, якщо я кину палити? Що вони подумають, якщо я не зможу кинути? Я і раніше намагався, але мені не вдалося. Потяг до сигарети такий сильний! Сигарета дає мені деяке заспокоєння, доки мені не захочеться викурити наступну. Хто мені допоможе? Чи розуміє Бог, що я відчуваю?”

  Бог бачить твоє серце. Він не лише знає твої звички та проблеми, але і бачить як сатана зловив тебе у свою пастку. Можливо до цієї проблеми тебе привела власна гордість через твоє прагнення мати прихильність друзів. Ісус помер на хресті, щоб принести звільнення від жорстокого господаря – гріха. Той, хто усвідомлює потребу в звільненні та готовий розіп’яти своє ,,Я’’, отримає допомогу. Рим. 6:5, 6 навчає нас: “Бо коли ми з’єдналися подобою смерті Його, то з’єднаємось і подобою воскресення, знаючи те, що наш давній чоловік розп’ятий із Ним, щоб знищилося тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха.”

  Бог створив нас на Свій образ і очікує, щоб ми своїм життям прославляли Його. Писання говорить в 1 Кор. 6:20: “Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!”. Дії, які не прославляють Бога, залишають в душі людини відчуття спустошення. Люди спокушуються знову і знову повторювати їх, намагаючись отримати задоволення.  Та на жаль! Воно триває не довго. Бог простягає милість та співчуття тим, хто потрапив в цю залежність і хоче дати їм нове життя у Христі. “Тому-то, коли хто в Христі, той створіння нове, – стародавнє минуло, ото сталось нове!” (2 Кор. 5:17).