Пекло – доля приречених
Є тільки два призначення у вічності – благословенне житло для врятованих і вогненна безодня для загиблих. Біблія оповідає про рай і пекло, про чудесне світло і кромішню пітьму.
***
Є тільки дві долі, тому що в день Страшного Суду перед Богом постануть тільки дві групи людей – «ті, що чинили добро, на воскресення життя, а котрі зло чинили, на воскресення Суду» (Ів. 5:29).
Коли загиблі почують вирок, проголошений Великим Суддею: «Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене назавжди», що станеться с приреченими душами? Коли двоє живуть разом, працюють пліч-о-пліч, але тільки один з них буде готовий зустріти Бога, що станеться з тим, що залишиться? Якщо погляд Справедливого Царя прониже нечестивого, і не буде йому ніякого виправдання, що відбудеться тоді? Що, якщо Книга Життя буде відкрита, але його імені в ній не буде?
На південь, недалеко від Єрусалиму, місцевість перетинає глибокий яр. У період царювання Ахаза і Манассії ця долина використовувалась як місце неймовірно огидного поклоніння. Тут послідовники Молоха кидали своїх дітей у вогненно-червоні руки величезних мідних ідолів. Вони співали і танцювали, щоб заглушити болісні крики малят, що згоряли у вогні. Іудеї назвали цю долину Хінном, що в перекладі на грецьку мову означає Геєна.
Коли Ісус Христос був на землі, іудеї використовували цю долину як смітник. Сюди ж привозили туші загиблих тварин, тіла безпритульних і злочинців. Повітря було важким і гнилісним. У марних спробах підтримати видимість чистоти, люди вдень і вночі палили зловісні вонища. Клуби диму ніколи не зникали з небокраю. Падальники нишпорили по цій огидній долині. Черви там ніколи не переводилися, і вогонь ніколи не згасав.
Подібно тому, як іудейське місто Єрусалим було прообразом Святого Граду Бога Небесного, так і ця долина служить яскравим прототипом прокльону і пекла. Христос одинадцять разів згадував геєну, говорячи про вічне покарання грішників. «Тоді скаже й тим, хто ліворуч: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготованийо» (Матв. 25:41). Це допомагало слухачам легко уявити собі нестерпно моторошне місце, що наводило жах, де людина буде горіти вічно. Згідно Біблії, покарання у вічності після Суду – це непорушна істина.
Повний текст: Пекло – доля приречених
Що являє собою пекло? Людський розум не може осягти, наскільки воно жахливе. Проте, Священне Писання наводить деякі порівняння, такі як: палаючий вогонь, невгасимий вогонь, зовнішня темрява, вічна мука, вогняне озеро.
Поза всяким сумнівом, деякі з цих віршів є символом невгасимих мук совісті, нестерпного сорому і спогадів. Цей вогонь з’їдає і сушить, але ніколи не гасне. Вогонь і горіння згадуються так часто і настільки переконливо, що ми не можемо заперечувати, що вогонь у пеклі буде справжнім. Біблія стверджує, що там дійсно будуть крики, плач і скрегіт зубів. Як же ми можемо не вірити, що вогонь буде дійсним?
У Судний День приречені «повиходять … на воскресення Суду». При воскресінні вони отримають безсмертне тіло, не величне, як у спасенних, а відповідне для вічних страждань. Це буде спеціально призначене для пекла тіло, що буде постійно відчувати жало смерті і потерпати від нього, але ніколи не вмре.
Пекло – місце спогадів. У притчі про багатія і Лазаря (Луки 16:19-31) багатій потрапив у пекло. Тут йому, приреченому, було сказано: «Згадай, сину…». Коли Бог говорить «Згадай, сину…», це забути неможливо. Подібно лавині, на загиблих навалюються спогади про невикористані можливості порятунку, покаяння, про дар благодаті, яким вони знехтували. Вони згадають, що любили в житті: багатство, марнославство, приємне проводження часу і себе. Але все це буде як рана ятрити їхню совість. Клубок спогадів буде розмотуватися, витягаючи на поверхню порочні думки, таємні гріхи і неправду. Неможливість забути їх викликає гіркі сльози каяття: «Якби я тільки любив Господа!»
Пекло – місце ганьби і провини. Пророк Данииїл писав: «І багато-хто з тих, що сплять у земному поросі, збудяться, одні на вічне життя, а одні на наруги, на вічну гидоту» (Дан. 12:2). У день страшного Суду, на якому Ангели будуть свідками, з небесного престолу пролунає вирок звинувачення. Він звалиться на засуджених як камінь, що тягне їх донизу у палаюче море ганьби, з якого немає можливості будь-коли вибратися.
Пекло – місце, де немає спокою. «А дим їхніх мук підійматиметься вічні віки» (Об. 14:11). У нашому світі люди, що страждають від болю, мають моменти спокою. Навіть ті, хто терпить жахливі муки, мають час для сну або впадають у приємний стан непритомності. Нарешті, смерть приносить заспокоєння. Але в пеклі спокою немає! Стражданням і покаранню не буде кінця. Загиблі будуть молити про полегшення, але криків їх ніхто не почує. Скрегочучи зубами, вони будуть постійно метатися в пошуках хоч найменшого заспокоєння, полегшення на мить, але не знайдуть абсолютно нічого.
Пекло – місце повної безнадії. Розпач від усвідомлення того, що ті, хто потрапив туди, не мають ні найменшої надії або шансу вибратися, приводить приречених у відчай. Вони – ті, кого забули у всіми забутому місці. Коли Бог відвертається від людини, відрікається від неї – вирок є остаточним.
У пеклі немає місця милості, любові, милосердю і доброзичливості. Там панує ненависть. Муки каяття, благання, заклики і прохання марні. Ніхто не стане слухати їх і, що гірше всього, нікого це не буде турбувати.
Пекло – місце зовнішньої темряви. Бог є світло, у Ньому немає темряви. Вічне прокляття – пряма протилежність Йому. Біблія в Посланні Юди називає пекло «мороком темряви». З темрявою приходять страх, зло, диявол, демони, смерть. Пекло містить у собі все це, і пекло вічне. Це друга смерть. Перша смерть завершується Судом, друга не буде мати кінця.
Усе це буде тривати вічно, і перші десять мільйонів років будуть тільки початком. Страждання і плач будуть нескінченні, і смертні муки будуть продовжуватися вічно. Наш розум не може усвідомити цього, і, ймовірно, так і повинно бути, тому що пекло не призначено для дітей Божих. Воно створене для диявола і його ангелів. Ці гріховні створіння очікують майбутнього, сковані пітьмою і страхом. Вони тремтять, прекрасно розуміючи свою долю у вічності.
Біблія дуже чітко і ясно заявляє, що ті, що не коряться Євангелію Ісуса Христа, ті, що не покаялись, невіруючі, нечестивці, убивці, блудники, ідолопоклонники і брехуни будуть кинуті у вогненне озеро.
Сьогодні ми служимо одному з двох панів. Один – Небесний Батько – справедливий і люблячий. Інший – сатана – втілення неймовірного зла. У вічності ми, безсумнівно, будемо з тим паном, якому служили увесь час. Коли остаточний Суд виявить нашу прихильність, на чиїй стороні ми будемо?
Бог не може врятувати тих, хто відмовився служити Йому. Проте, Він буде справедливим і об’єктивним. Ніхто не потрапить у пекло незаслужено. Він не бажає нічиєї загибелі, Він бажає, щоб усі прийшли до покаяння і мали вічне життя. Бог закликає нас обрати Його Царство і стати на Його сторону. Він прагне врятувати нас, тому що любить.
Ті, хто опиниться в пеклі, будуть там за власним вибором, ще за життя вирішивши свою долю. Чи будемо ми серед тих, хто залишиться за дверима, чи ввійдемо в число спасенних? І що ми почуємо: «Я ніколи не знав вас. Ідіть від Мене назавжди», чи «Прийдіть, благословенні Мого Отця» (Матв. 25:34). Дорога душа, чи прийдеш ти?
Матвія 25:41 ……….Ідіть від Мене
Івана 5:28, 29 … … Воскресіння осуджених
Матвія 22:13 ……….Плач і скрегіт зубів
Луки 16:25 ………… Чадо! Згадай
Даниїла 12:2 ……….Вічна наруга
Юди 6........................Ангели в узах
2 Петра 3:9 …………Не хоче, щоб хто загинув
Об’явлення 21:8……Розпусники потраплять туди
Матвія 25:34 ……….Прийдіть, благословенні