Прихід Господній може бути скоро
Господь прийде, як злодій вночі, – несподівано (2 Пет. 3:10). Чому скоро? Подивись навколо себе: що ти бачиш?
Біблія розповідає нам про те, що повинно статися в останні часи, і саме це зараз відбувається, "бо так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня, "коли Ной увійшов до ковчегу", і не знали, аж поки потоп прийшов та й усіх не забрав, – так буде і прихід Сина Людського" (Матв. 24:38, 39). Бог знищив потопом перший світ тому, що люди стали самолюбні, і уявою їх сердець було постійне зло; насильство наповнило землю. Вони були людьми, "…що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога" (2 Тим. 3:4). Сьогодні люди люблять насолоду так, як ніколи раніше, і прикладають усі зусилля, щоб досягнути її.
Розглянемо стан речей сьогодення. В багатьох містах відбуваються руйнівні, повні ненависті заворушення. Кожного дня проливається кров і гинуть люди. Чому? Люди забули Бога. Чому молодь стала такою неспокійною і тривожною? Батько й мати працюють, залишаючи своїх дітей наодинці саме в той час, коли дітям необхідний той, хто б навчав їх. Вони вештаються по вулицях і потрапляють у великі неприємності. Кількість правопорушень серед молоді зростає з року в рік. Злочинність, від великих до малих провин, зростає. Як ви гадаєте, чи можливо тут чекати змін на краще? Чи бачите ви взагалі шанси на поліпшення? Як довго це може продовжуватись? Бог довготерпеливий, але Його Дух не завжди буде зневажатись людьми. Надходить день розплати, коли люди повинні будуть дати звіт перед Богом.
А яким же є християнин сьогодні? Чи дійсно він ставить найважливіші справи на перше місце? Чи, може, матеріалізм цього світу так поглинув його, що він неспроможний нести справжнє світло? Чи, може, сіль землі втратила свою спасаючу силу? Біблія говорить, що якщо світло, що в тобі – темрява, то яка велика та темрява! Так, ми всі повинні відверто зізнатися, що світло наше стало неясне, а скоро прийде день, коли всі душі постануть перед Великим Суддею і дадуть відповідь за свої вчинки.
Ісус прийде так, як про це написано в Біблії: "І, прорікши оце, як дивились вони, Він угору возноситись став, а хмара забрала Його сперед їхніх очей… А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі у білій одежі ось стали при них, та й сказали: "Галілейські мужі, – чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!" (Дії 1:9-11). Це, дорогі друзі, одна з подій, яку ми не пропустимо ні в якому разі. Кожне око побачить Його. Він прийде незабаром, і коли це станеться, – "перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів" (Матв. 25:32). Деякі увійдуть з Ним у Небесну славу, інші залишаться. А що буде з тобою? Ти підеш з першими, чи будеш залишений? Вибір за тобою!
Ми всі грішні
Повний текст: Прихід Господній може бути скоро
Ми всі народжені з грішною природою – схильністю грішити. Всі ми, як ті вівці, збилися з дороги. Серед нас немає праведних, ні жодного. Ніхто з нас не може сказати, що він безгрішний. Для людини природнім є брехати, ошукувати і красти. З дитинства ми робили багато поганого. Ставши дорослими, ми усвідомлюємо, що все ще схильні робити те саме. Гріх має свої наслідки – він не може залишитися без покарання. "Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне…" (Гал. 6:8). Ми самі не можемо спокутувати свої гріхи, а гріх ніколи не ввійде на Небо. Що ж станеться з нами? Якщо не покаємося – залишимось за дверима, без надії.
Прийде день, коли Господь Сам зійде з Неба, щоб узяти у небесну славу з Собою тих, хто готовий – тих, хто народився згори (1 Сол. 4:16,17). Небеса будуть такі прекрасні, як написано: "Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!" (1 Кор. 2:9). Якщо ми не будемо готові, то не ввійдемо на Небеса. Далі Біблія говорить, що земля згорить у вогні (2 Пет. 3:10). Слово Боже каже, що той вогонь буде незгасним, "де "їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь"(Мар. 9:44). Там буде плач, ридання і скрегіт зубів навіки. Там будуть страждати і терпіти муки ті, хто не ввійшов на Небеса: "А дим їхніх мук підійматиметься вічні віки…" (Об. 14:11). Наш обмежений розум не може зрозуміти, що це означає. Загублений! Покинутий! Без найменшої надії на краще майбутнє.
Найгірше буде в тому, що через впертісь, нехтування, любов до насолод і гріха, ми втратимо нагороду вічного спасіння. Це буде лише наша власна провина. Там ми будемо за власним вибором, і завжди усвідомлюватимемо, що могли б бути спасенні, що любов Божа приготувала шлях, який міг врятувати нас від страшної долі.
Божа любов
Ніхто не зміг дати кращого пояснення Божої любові, ніж Апостол Іван: "Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся" (Ів. 3:16,17). Ісус запрошує кожного: "Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, – і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене… Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!" (Матв. 11:28-30).
В часи Старого Заповіту люди проливали кров волів, ягнят, козлів, голубів, коли робили жертвоприношення. Вони, напевно, розуміли, що єдиним способом спокутувати гріх, було пролиття крові і смерть. У книзі пророка Ісаї, у 53 розділі говориться, що Христос був ведений, як ягня на заколення, і Він не відкрив Своїх вуст. Щоб вийти зі становища, що веде до загибелі, потрібно прийняти Ісуса як свого Спасителя, Його Кров – як розплату за наш гріх. Його шлях повинен стати нашим шляхом. Він говорить: "Я – дорога, і правда, і життя" (Ів. 14:6). "Хто до Мене приходить, Я не вижену геть" (Ів. 6:37). Слово Боже звертає нашу увагу на Ісуса, Агнця Божого, Котрий взяв на Себе гріхи всього світу. Воно розповідає про те, як Він жив на землі, як Він звільняв знеможених від тягара, зцілював хворих, повертав до життя мертвих. І врешті-решт, Він помер на хресті, щоб воскреснути знову. Тепер шлях до спасіння повністю завершений і досконалий. Якщо ми знехтуємо цим чудовим даром спасіння, як ми зможемо уникнути вічної погибелі?
Обов’язок християнина
Скоро наше земне життя закінчиться. Постає важливе питання: чи буде наша справа завершеною? Якщо ми маємо можливість свідчити про Христа якійсь душі, що йде до загибелі, але не робимо цього, ця можливість мине. Якщо та бідна душа відійде у вічність без Христа, як ми виправдаємо своє байдуже ставлення? Як ми будемо відповідати за свою недбалість?
Бог сказав через пророка Єзекіїля: "Коли Я скажу безбожному: "Конче помреш", а ти не остережеш його й не будеш говорити, щоб остерегти несправедливого від його несправедливої дороги, щоб він жив, то цей безбожний помре за свою провину, а його кров Я зажадаю з твоєї руки!" (Єзек. 3:18). Прочитай також наступні чотири вірші з того самого розділу. Розуміння такої великої відповідальності змушує нас відчути трепет. Ми – Його свідки. Наше відношення до щоденного життя і наша ревність до духовного допомагає людям формувати їхню думку про християнство. Ми повинні бути сповненими Святим Духом, а наші серця – любов’ю Божою. Щоб ми були правдивими Божими свідками, ми повинні мати уяву про те, яка жахлива доля очікує загиблих грішників. Занадто часто ми чекаємо на натхнення замість того, щоб палко молитись про його появу. Що ми, християни, можемо зробити, аби гідно відповісти на виклик сьогодення? Чи зуміємо ми закінчити свою справу, а чи може втратимо чудесний дар вічного спасіння? Якщо ми хочемо щось зробити для Господа, ми повинні робити це зараз! Бо "Той, Хто має прийти, прийде й баритись не буде!" (Євр. 10:37).
Спаситель прийде не знати коли,
Опівночі, вранці, при ясному дні.
Нас ввечері може не стати –
Чи будемо ми пильнувати?