Чи чесні Ви у відношенні до вчень Біблії?

  Чи дійсно Ви така людина, якою намагаєтеся здаватись?

  У Новому Заповіті є вражаюча розповідь про Ананія і його дружину Сапфіру (Дії 5:1-11). Вони продали землю, що належала їм, і зробили вигляд, що віддають усі гроші церкві, попередньо змовившись залишити частину собі. Ананій і Сапфіра принесли гроші Апостолам і сказали, що продали землю саме за ту ціну. Бог відразу ж засудив їхню нечесність і покарав їх смертю. У цій розповіді з життя ранньохристиянської церкви лицемірство (нечесність) було суворо покаране. Подібна неправда – огида для Бога. Буває так, що і ми, як Ананій і Сапфіра, викликаємо у людей помилкове враження, хоча слова, які ми говоримо, і не є неправдою. Ми схильні забувати про те, що відповідальні перед Богом. Але Бог знає наші серця й очікує від нас абсолютної чесності.

  Лицемір прикидається тим, ким не є насправді. Він може стверджувати, що він – чесна людина, але для власної вигоди може спотворювати істину. Він може говорити про нестатки знедолених, але коли приходить лихо, не знаходить ні часу, ні грошей, щоб допомогти їм. Хтось робить вигляд, що щиро любить своїх ближніх, і в той же час безсовісно пліткує про них. Хтось вважає себе чесною людиною, але може взяти чужі гроші, якщо впевнений, що ніхто цього не помітить. Він може навіть намагатися переконати себе, що живе за вищими моральними стандартами, ніж більшість людей. Той, хто поводиться так, – лицемірна і нечесна людина.

  Людське лицемірство завжди глибоко засмучувало Бога. Ісус говорив: «Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене» (Матв. 15:8). Домогтися єдності серця і слова – непросте завдання, що стоїть перед людиною. Чесність, що йде із самих глибин нашого єства, – ключ до благодаті і милості Господньої.

  Щирий християнин повинен бути прикладом чесності. Його духовне процвітання безпосередньо залежить від того, наскільки він чесний перед Богом. Також дуже важливо бути чесним з ближнім. Як у простому, так і діловому спілкуванні людям необхідно зберігати довіру один до одного. Для цього ми повинні бути готові заради істини жертвувати будь-чим, і це повинно бути очевидним для інших.

  Ось коротка, але дуже повчальна розмова, що одного разу відбулася між вчителькою й учнями. Вона запитала одного з хлопців:
    – Ти б сказав неправду, якби тобі за це заплатили три копійки?
    – Ні, – відповів хлопчик.
    – А за десять копійок ти б збрехав?
    – Ні, – знову сказав він.
    – А за карбованець?
    – Ні, – пролунала відповідь.
    – А за тисячу карбованців?

"За тисячу! – подумав хлопчик. – Скільки усього можна було б накупити на тисячу!"

Поки він вагався, хлопчик, що сидів позаду нього, відповів: "Ні".
    – Чому? – запитала вчителька.
    – Тому що неправда прилипає. Коли гроші будуть витрачені, а речі зносяться, НЕПРАВДА залишиться.

  Чесність доволі важлива, щоб заради неї стерпіти незручності. Брехня з метою уникнення незручного становища, – занадто висока ціна за втрату чесності. Гроші, придбані нечесним шляхом, – дуже скромна винагорода за нечисту совість і вічний осуд, який Бог проголошує за цей гріх.

  Ви говорите, що ходите в Божому світлі, і одночасно творите зло, таке, як:
    – не прощаєте свого брата або сестру?
    – скривдивши когось, не намагаєтеся спокутувати свою провину? 
    – перебільшуєте, прикрашаючи цим правду?
    – порушуєте свої обіцянки?
    – обкрадаєте Бога у церковній десятині і приношеннях? 

  Чесність – це перевірка характеру. Бог знає наші серця, ніщо не приховане від Нього. Щоправда, іноді поведінка, всупереч тому, що підказує нам серце, не відповідає нашому дійсному ставленню до Бога, і Він знає це. Ми не завжди показуємо перед людьми своє справжнє єство. Дійсно щасливий той, хто чесний перед Богом і хто усвідомлює, яким він є насправді. Коли ми відкриваємо своє серце і життя Богу, усі ці труднощі можна подолати.

  Наші вчинки і їх мотиви повинні пройти іспит на чесність. Щоб ми могли пройти цей іспит у відносинах з Богом і людьми, необхідно, щоб відбулась зміна в нашому серці, адже поведінка є відображенням нашого внутрішнього стану. Чи чесні Ви? Цього вимагає Бог, цього очікує від нас світ, і це приносить користь нам самим. Тільки так варто жити. "Хочемо добре в усьому поводитись" (Євр. 13:18). "Не платіть нікому злом за зло, дбайте про добре перед  усіма людьми" (Рим. 12:17). Прочитайте також з книги Левит 19:35-36 та з книги Приповістей 19:5.

Зв'яжіться з нами

Замовити трактати

    Написи на шухлядках були різні – від цілком звичайних до зовсім несподіваних: «Книги, що я прочитав», «Сказана мною неправда», «Кого і як я втішив», «Жарти, над якими я сміявся». Деякі написи були кумедні у своїй точності: «Як я кричав на своїх братів». Від інших мені було зовсім не смішно: «Як я ображав батьків». Вміст шухляд не переставав дивувати мене. В деяких шухлядах було більше карток, ніж я очікував, в інших – менше, ніж я сподівався побачити.

   Я був вражений кількістю інформації про моє прожите життя. Чи можливо, щоб за двадцять років я встиг списати всі ці тисячі, а можливо, навіть мільйони карток? Але картки розвіяли всі сумніви. Записи на всіх них були зроблені моєю рукою, і під кожним стояв мій підпис.

   Висунувши шухляду з написом «Пісні, що я слухав», я помітив, що шухляди ставали дедалі довшими через необхідність вміщати більше карток. Картки були вкладені дуже щільно, і навіть висунувши шухляду на 2-3 метра, я не побачив її кінця. Присоромлений, я засунув шухляду, і мені було соромно не стільки через якість тієї музики, скільки через величезну кількість часу, який я на неї витратив.

   Коли я дійшов до шухляди з написом «Хтиві думки», я відчув дрижаки по тілу. Мені зовсім не хотілося знати, скільки карток було в цій шухляді, і я висунув її зовсім трішки та вийняв одну з карток. У ній були такі подробиці, що я здригнувся. Мені було погано від однієї тільки думки про те, що такий момент може бути зафіксовано.

   Раптово мене охопила мало не тваринна лють. В голові була одна думка: «Не можна допустити, щоб хтось побачив ці картки! Треба їх знищити!» Немов у нападі божевілля, я висмикнув одну зі шухляд. Скільки в ній було карток, вже не мало значення. Я повинен був витрусити їх і спалити. Я перевернув шухляду і почав стукати нею об підлогу, щоб витрусити картки, але жодна з них не випала. В розпачі я висмикнув одну картку і спробував порвати її, але вона була міцною, як сталь.

   Я почувався розбитим і безпорадним. Я вставив шухляду на місце, притулився чолом до стіни і, сповнений жалю до самого себе, гірко зітхнув. І тут я побачив зовсім іншу шухляду. Напис на ній мовив: «Люди, з якими я поділився Доброю Новиною». Її ручка блищала більше, ніж в інших шухлядах, і виглядала новою, ніби до неї взагалі не торкалися. Я потягнув за неї, і в моїх руках опинилась зовсім маленька шухлядка, сантиметрів 7-8 довжиною. Картки в ній можна було порахувати на пальцях однієї руки.

   І тут мої очі наповнилися сльозами. Я заплакав. Тіло моє здригалося у сильному до болю риданні. Плачучи, я впав на коліна. Я плакав від сорому, від жахливого сорому за все це. Ряди шухляд закружляли у мене перед очима. Ніхто ніколи не повинен дізнатись про цю кімнату. Потрібно замкнути її і сховати ключа!

   І раптом, утерши сльози, я побачив Його. Ні, будь ласка, тільки не Він! Не тут! Хто завгодно, тільки не Ісус.

   Я безпорадно дивився, як Він почав відкривати шухляди і читати те, що було на картках. Мені було нестерпно бачити Його реакцію. В ті моменти, коли мені вдавалось змусити себе глянути Йому в обличчя, я бачив на ньому вираз смутку ще більш глибокий, ніж той, що відчував я. Він, мабуть, інтуїтивно підходив до найжахливіших шухляд. Але чому Йому потрібно було читати кожну картку?!

   Нарешті Він обернувся і подивився на мене з протилежного кінця кімнати. Він дивився на мене з жалем. Але цей жаль не був образливим і не дратував мене. Я опустив голову, закрив обличчя руками і знову заплакав. Він підійшов і обійняв мене. Він міг багато чого сказати мені, але не промовив жодного слова. Він просто плакав разом зі мною.

   Потім Ісус встав і підійшов до стіни з картотекою. Він став висувати шухляду за шухлядою і ставити на кожній картці Свій підпис поверх мого.

   «Ні!» – закричав я і підбіг до Нього. Я не знайшов інших слів, крім «Ні, ні!» Я вирвав картку в Нього з рук. Його ім'я не повинне стояти на цих картках! Але воно вже було там, написане червоним так яскраво, так чітко, з такою живою силою. Ім'я Ісуса покрило моє. Воно було написано Його Кров'ю.

   Він лагідно взяв картку в мене з рук, сумно посміхнувся і став знову підписувати картки. Не знаю, як Йому вдалося зробити це так швидко, але вже, здається, наступної миті Він закрив останню шухляду і підійшов до мене. Поклавши руку мені на плече, Він сказав: «Здійснилося!»

   Я підвівся, і Він вивів мене з кімнати. Замка на дверях не було. Але ще були картки, які я мав заповнити.

                                                             * * *

   Що являє собою сьогодні ваше життя? Якщо ми будемо чесними самі з собою, то зі смутком і жалем визнаємо, що грішили в думках і в справах. Нам також доведеться червоніти за думки і вчинки, які ми ховали від інших. У Біблії, у Посланні до римлян 2:16, написано: «Бог буде судити таємні речі людей через Ісуса Христа». Апостол Петро проповідував: «Покайтеся ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами, щоб часи відпочинку прийшли від обличчя Господнього, і щоб послав заповідженого вам Ісуса Христа» (Дії 3:19-20). Чи загладив Ісус ваші гріхи, чи вони все ще мучать вас?

   Чи хочете ви знайти свободу? Думки та здійснені колись вчинки досі гнітять вас? Наші гріхи – це тягар, що обтяжує наші серця і все наше життя. «Коли ж кажемо, що не маємо гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди!» (1 Ів. 1:8). «Бо заплата за гріх – смерть, а дар Божий – вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!» (До рим. 6:23).

   Ісус пропонує нам прощення. Він прийшов на цю землю і пролив Свою Кров за всіх грішників. Чи хочете ви стати духовно цілісною особистістю? План спасіння довершений. «Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні» (Ів. 8:36). Прийдіть до Ісуса зараз! Покайтеся зараз і визнайте свої гріхи (Пс. 50). «Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої» (1 Ів. 1:9). Довіртеся Ісусу, і Він приведе вас до повноти життя з Ним і щодня направлятиме вас!

Зв'яжіться з нами

Замовити трактати

  Спокій духу – це найбільший скарб, який тільки може мати людина. Чудовою перлиною радості є час, коли ми звільняємось від невдоволення і непевності у житті і починаємо жити у спокої та тиші. Спокій у серці приносить задоволення і бадьорість і є джерелом сили для нас самих та наших близьких. Чи можна знайти такий скарб у світі, в якому так багато суперечок та розпачу, де так багато безладу та нещастя? 

  Великі пошуки розпочались. Багато людей шукають душевного спокою в славі й багатстві, в задоволеннях або у владі, в науці або у подружньому житті. Голови таких людей переповнені світськими знаннями, їхні скрині наповнені багатством, але душі їх залишаються порожніми. Інші намагаються сховатись від реальностей життя через наркотики та пияцтво, але спокій, якого вони шукають, не приходить. Всі пошуки заводять їх у хибне коло розчарування й марноти. Вони так і продовжують жити у тривожному світі, з тривожними думками, самотні і з порожнечею у душі.

  Ключ до вирішення питання про спокій знаходиться у таких рядках: "Ми хотіли б мати внутрішній спокій, але не бажаємо зазирнути в себе". Ми шукаємо його у зовнішніх, реальних речах, і не бажаємо зазирнути у власну душу. Ми боїмось того, що можемо побачити. Нам хочеться звинуватити розбурханий світ у наших тривожних думках, але всі відповіді на наші проблеми знаходяться у наших власних серцях. Саме звідти починається наше зцілення.

  Бог створив людину з живою душею, яка бажає бути у спілкуванні зі своїм Творцем. "Як лине той олень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя, душа моя спрагнена Бога, Бога Живого!" (Пс. 42:2, 3). Тільки живий Бог, живий Христос і живе Слово задовольняють душу. Будь упевнений – ти не будеш мати спокою, доки не будеш у мирі з Богом. 

  Душа прагне до Бога, але грішне єство повстає проти Його волі. Одна наша частина прагне до Бога, інша ж бажає тілесних насолод. Людське серце – це поле постійної битви двох сторін. Ця внутрішня боротьба спричиняє надмірні переживання і перенапруження. Без Бога ми – "як море розбурхане, коли бути спокійним не може воно, і коли води його багно і мул викидають" (Іс. 57:20). Спокій не настане доти, доки наше життя, думки, тіло й дух не будуть керовані Тим, Хто створив і розуміє нас. Він не тільки є Господарем світу, а й знає твоє й моє життя від початку й до кінця. Він думав про нас, коли прийшов на цю землю, "щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру!" (Луки 1:79). Як Князь Миру, Він запрошує нас до Себе: "Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, – і Я вас заспокою!" (Матв. 11:28). Коли ми прийдемо до Нього, ми знайдемо полегшення і заспокоєння у свободі, яку Він дасть нам. Наш спокій буде як ріка (Іс. 48:18) – той незбагненний, ясний спокій, що надихає новою силою, що є вище розуміння (Фил. 4:7). Чи ти прийдеш до Господа, "скинувши всі свої тягарі на Нього", щоб почути Його слова: "Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю!.. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!" (Ів. 14:27). 

  Бог створив людину і поселив її в чудовому саду, щоб вона насолоджувалась досконалим спокоєм та щастям. Але коли Адам і Єва не послухались Бога, вони відразу відчули провину перед Ним. Якщо до цього вони жадали бути у спілкуванні з Богом, то тепер вони сховались від Нього з сорому. Провина і страх замінили спокій і щастя, які вони мали раніше. Це стало початком неспокою світу і стурбованих думок.

  Біблія говорить, що гріх непокори лежить на нас. "Усі ми блудили, немов ті овечки" (Іс. 53:6). "Бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави" (Рим. 3:23). Провина, страх, роздратування, почуття образи, самолюбство та інші прояви ворожості переслідують нас, де б ми не були. Вони спричиняють втому і духовний занепад. Ми повинні бути вдячні тому, що Христос прийшов у світ не для того, щоб "Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся" (Ів. 3:17). "Так Бог полюбив світ" (Ів. 3:16а). Він прийшов, щоб у Ньому ми мали спокій (Ів. 16:33).

  Власне "я" стало коренем першої непокори людини. Воно продовжує бути тією гріховною схильністю, яка викликає у нас відчай і смуток. Зосереджуючись на власних бажаннях і амбіціях, ми стаємо неспокійними і роздратованими. Чим далі ми йдемо шляхом егоїзму, тим швидше зростає наш внутрішній неспокій. Замість того, щоб бачити себе центром існування, ми повинні звернутись до Бога і зробити Його метою свого життя, інакше ми станемо жертвою марних переживань, жалю до себе, страхів та страждань. Якщо нашою метою буде Бог, всі аспекти нашого життя об'єднаються в одне гармонійне ціле. Тільки з Богом у серці ми можемо зберегти мир і спокій.

  Псалмоспівець проголошує: "Моє серце переповнене, о Боже, моє серце переповнене, я співатиму й дам хвалу". У своїй повній довірі Богові він може радіти в тиші думок. Якщо наші серця сповнені Богом, ми маємо внутрішній спокій серед зовнішнього неспокою і турбот. Цілком можливо, що "у всьому нас тиснуть, та потиснені ми; … не впадаємо в розпач" (2 Кор. 4:8). 

  Коли Ісус сказав: "Коли хто хоче йти вслід за Мною, – хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та іде вслід за Мною" (Матв. 16:24), Він закликав людей зробити важливий крок, який змінює життя. "Тому-то, коли хто в Христі, той створіння нове, – стародавнє минуло, ото сталося нове!" (2 Кор. 5:17). Чи приймеш ти Його заклик: "Прийдіть всі до Мене"? Він обіцяє світло замість темряви, довір'я замість зневіри, радість замість скорботи, спочинок замість втоми, надію замість розчарування і життя замість смерті.

  Якщо ми не живемо у згоді з Богом, нас, так само, як і наших батьків, охоплюють страх і вагання. Коли ми зосереджуємо увагу на непевностях життя, на мінливому, на занепадаючому світі, порушуються наші безпека і довір'я. Порушується наш спокій.

  Віра і довір'я є протияддям від страху і неспокою. Який чудовий спокій приходить від віри у Єдиного Бога, Який є від віку до віку! Яке це щастя – мати постійного Друга, любов Якого ніколи не згасне! Цей Друг завжди думає про нас, завжди піклується про нас. То чого ж нам журитись і боятись? Навчіться робити так, як записано в 1 Петра 5:7: "Покладіть на Нього всю свою журбу, бо Він опікується Вами!" Спокій приходить тоді, коли закінчується боротьба. То чому ж не довірити своє життя Господу? Пам'ятай: якщо ти маєш довіру, ти не тривожишся; якщо ти тривожишся, то не маєш довіри. "Думку, оперту та Тебе, збережеш Ти у повнім спокої, бо на Тебе надію вона покладає!" (Іс. 26:3).

  Образа є отрутою, що забирає спокій наших думок. Вона веде до розчарування і безнадійного збентеження. Важко пробачити тих, хто нас образив, але ми повинні це зробити, якщо хочемо отримати прощення. "А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших" (Матв. 6:15). Якщо ви бажаєте отримати прощення і внутрішній спокій, видаліть із своїх думок всі обурення і незадоволення і наповніть їх любов'ю та милосердям.

  Можливо, ви відчуваєте тягар минулих гріхів, що тиснуть на вас, і вам здається, що це більше, ніж ви можете витримати. Якщо це так, то ви даремно страждаєте. "Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити та очистити нас від неправди всілякої" (1 Ів. 1:9). Тоді ви будете мати спокій з Богом через нашого Господа Ісуса Христа (Рим. 5:1). Цар Давид згрішив і терпів страждання за провину, але визнав свій гріх і отримав прощення. Він дозволив Великому Лікарю зцілити його через покаяння, визнання гріхів і прощення. У 23-ому Псалмі він висловлює свою довіру Богові і чудово описує спокій, який він відчув. Він свідчить, який мир і єдність з Богом можуть мати ті, хто знаходиться у життєвоважливому спілкуванні з Пастирем.

1. "Господь – то мій Пастир, тому в недостатку не буду". Цей добрий Пастир дав Давидові спокій, який повністю задовольнив його. Так само Господь задовольнить і всі наші потреби, якщо ми над усе будемо шукати Царства Божого.
2. Він заспокоює нас у цьому розтривоженому світі. Своєю незмінною любов'ю Він веде нас до спокою і миру.
3. Тут Давид згадує часи, коли його думки були стривожені гріхом. Добрий Пастир простив його і відновив його радість і спокій.
4. Хоча життєві шторми намагаються зламати нас і проблеми нависають над нами, ми не боїмось зла, тому що з нами Бог – Той, Хто звільнив, захищає і підтримує нас. 
5. Чудовий Пастир сповнює нас Своєю добротою навіть у присутності ворогів наших!
6. Як добре захищені вівці на Його пасовиську!

    

  А ти знаєш цього Пастиря? Чи ти віруєш і маєш довіру до Нього? Пророк Ісая каже нам, що цей добрий, милосердний Пастир "позбирає ягнята Своїми руками і буде нести їх при Своїх грудях". Чи ти готовий позбутись непевності і заспокоїтись у вічних руках Господа? Чи ти готовий принести до Нього свої минулі провини, свої теперішні спокуси, свій страх перед майбутнім і віддати себе Йому? Це твій вибір і ти маєш можливість зробити його.

  Коли ти прийдеш до Ісуса, відкривши Йому своє серце, пошуки душевного спокою скінчаться. Він дасть тобі спокій і мир через віру в Нього. Тоді ти зможеш сказати разом з поетом:

    Я маю спокій там, де спокою немає,
    Я маю тишу, де злий вітер дме.
    Це там, де, я напевно знаю,
    Моя дорога з Господом іде.
     (Ральф Спалдінг Кушман)

  Ви матимете спокій у тривожному світі!
  Відчиніть двері ваших сердець для Ісуса зараз, і одного дня Він відчинить для вас двері Царства Небесного, де царює цілковитий спокій.

Зв'яжіться з нами

Замовити трактати