Сорок вісім годин у пеклі

Джон Рейнольдз

  Однією з найбільш цікавих історій про повернення до життя, яку я коли-небудь чув, є історія про сумнозвісного конокрада округу Джефферсон – Джорджа Леннокса, що під час оповідання відбував свій другий термін ув’язнення. Першого разу суд округу Седжвик присудив його до ув’язнення за такий же злочин – крадіжку коней. 

  Взимку 1887 і 1888 років Джордж працював на вугільній шахті. Як йому здалося, місце, де він працював, було небезпечним, і він розповів про це черговому офіцеру. Останній, перевіривши приміщення, вирішив, що загрози не існує, і відіслав Джорджа назад. Ув'язнений підкорився і повернувся до роботи, але не пройшло і години, як над ним обвалився дах, зовсім поховавши його. Він залишався під землею протягом двох годин.

  Його відсутність було помічено лише за вечерею. У результаті пошуків його знайшли під купою породи. Він здавався мертвим. Коли його витягли на поверхню, тюремний лікар, обстеживши в'язня, встановив, що той був мертвий. Тіло віднесли в госпіталь, де його обмили, одягли і підготували до поховання. Труну підготували і принесли у госпіталь. Щоб виконати останні обряди перед похованням, прибув капелан. Працівник госпіталю дав указівку двом ув'язненим підняти труп з дощок, перенести його в інший кінець кімнати і покласти в труну. Узявши тіло, один підняв його під руки, інший за ноги, і вони вже були на півдорозі, коли той, котрий тримав тіло під руки, спіткнувшись, втратив рівновагу й упустив тіло на підлогу. Голова померлого вдарилася об підлогу, і на свій превеликий подив, всі присутні почули глибокий стогін. Незабаром чоловік розплющив очі, подавши інші ознаки життя. Негайно викликали лікаря. Приблизно через півгодини в’язень прийшов до тями, попросив води, і коли прийшов лікар, вже жадібно пив її.

  Труну зразу ж віднесли і пізніше використали для поховання іншого ув'язненого. Поховальний одяг також забрали і замінили тюремним. При медичному огляді було виявлено перелом однієї ноги в двох місцях і синці. Провівши близько шести місяців у госпіталі, він повернувся до роботи.

  Я довідався про цей незвичайний випадок повернення до життя ув'язненого від одного його товариша-шахтаря. Спонукуваний цікавістю, я прагнув познайомитися з Ленноксом, щоб дізнатися про все від нього особисто. Така нагода не траплялась мені протягом декількох місяців. Нарешті, збулося! Мене відкликали із шахт і направили в одну з тюремних контор, щоб я підготував деякі річні звіти. Одного разу, коли ми саме обговорювали повернення цієї людини до життя, Леннокс пройшов повз двері контори, і мені вказали на нього. Незабаром я передав йому записку, в якій просив його прийти до мене на роботу. Він прийшов, і я одержав можливість познайомитися з ним і почути цю чудову історію від нього особисто.

Повний текст: Сорок вісім годин у пеклі

  Леннокс, молодий чоловік, не старший тридцяти років, у минулому затятий злочинець, мав чудову освіту, був наділений природним розумом і здібностями. 

  Самою чудовою частиною цієї історії був опис того, що відбувалося з ним, коли він був мертвий. Як репортер, що володіє навичками стенографії, я записав його історію під диктовку.

  Він розповідав: «Весь ранок я передчував, що повинно було статися  щось жахливе. Мене так тривожили мої відчуття, що я відправився до начальника, містера Грейсона, розповів йому про те, що мене хвилювало, і попросив його прийти і перевірити вугільний відсік, де я працював. Провівши, як здавалося, ретельну перевірку приміщення, він наказав мені повернутися до роботи, переконуючи мене, що не існує ніякої небезпеки, і посилаючись на те, що я просто був збентеженний. Я повернувся до роботи і копав приблизно годину, коли раптово настала повна темрява. Потім, ніби відчинились великі залізні двері, і я пройшов у них. Я подумав, що мертвий і знаходжуся в іншому світі. Я нікого не бачив і нічого не чув. За незрозумілої мені причини я почав віддалятися від дверного отвору, і пройшовши деяку відстань, опинився на березі широкої ріки. Було не темно, але і не світло. Світла було нібито в яскраву, зоряну ніч. Пройшло небагато часу, і я почув сплеск весел і побачив людину в човні, що веслувала до мене.

  Я стояв безмовно. З мить він дивився на мене, потім, сказавши, що прийшов по мене, звелів сісти в човен і веслувати до іншого берега. Я підкорився. Ніхто не вимовив ні слова. Я хотів запитати його, хто він, і де я знаходжуся, але мій язик, здавалося, прилип до піднебіння, і я не міг вимовити ані слова. Я вийшов із човна, і човняр відразу зник.

  Залишившись наодинці, я не знав що робити. Придивившись, я побачив перед собою дві дороги, що пролягали темною долиною. Одна з них була широкою і, здавалося, виходженою; інша була вузькою стежкою, що веде в протилежному напрямку. Я інстинктивно вибрав добре протоптану дорогу. Не встиг я відійти далеко, як темрява згустилася. Але далекі яскраві спалахи час від часу освітлювали мені дорогу. 

  Незабаром мене зустріла істота, яку я не в змозі описати. Я можу тільки приблизно змалювати її жахливу зовнішність. Вона нагадувала в деякій мірі людину, але була значно більшою від будь-якої людини, яку мені коли-небудь доводилося бачити. Вона мала зріст близько 3-х з половиною метрів і мала за спиною величезні крила. Страховисько було чорним як вугілля, що я добував, і зовсім голим. У руках у нього був спис, довжина якого складала біля 4-х з половиною метрів. Очі його горіли як вогненні кулі. Зуби, кожний довжиною два сантиметри, були білі, як перли. Ніс його, якщо це можна було назвати носом, був широченний і плаский. Грубе, важке і довге волосся звисало уздовж плечей. Голос його був більш схожим на ревіння лева з бродячого звіринцю, ніж на що-небудь інше.

  Я побачив його під час чергового спалаху світла і затремтів, як осиковий лист. Він заніс спис, ніби хотів запустити ним у мене. Я завмер. Своїм страшним голосом, який мені вчувається і досі, він звелів мені йти за ним, сказавши, що він був посланий супроводжувати мене. Я пішов за ним. Що мені залишалося робити? Пройшовши деяку відстань, ми опинились перед величезною горою. Та її частина, що була звернена до нас, здавалася стрімкою, начебто гору розділили на дві половини і одну з них забрали. На цій вертикальній стіні я чітко побачив напис: «ЦЕ ПЕКЛО». Мій провідник, наблизившись до стіни, три рази вдарив об неї рукояттю списа. Відчинилися величезні масивні двері, і ми ввійшли. Потім мене провели через прохід у горах.

  Якийсь час ми йшли у кромішній пітьмі, а звук важких кроків мого провідника вказував мені шлях. Усю дорогу я чув глибокі стогони, немов хтось умирав. Чим далі ми йшли, тим голоснішими ставали стогони і благання про воду... воду... воду.  Підійшовши до інших воріт і пройшовши через них, я, здавалося, чув удалині мільйони голосів, що волали: води…води...води!.. Незабаром у відповідь на стукіт мого провідника, відчинилися ще одні великі двері; я зрозумів, що ми пройшли крізь гору. Переді мною лежала широка рівнина.

  Тут провідник залишив мене, щоб привести на це ж місце інші загиблі душі. На рівнині я залишався доти, доки до мене не підійшла істота, яка чимось нагадувала першу, але замість списа в неї в руці був меч. Істота прийшла розповісти мені про те, на що я був приречений. Його голос жахом скував мені душу. «Ти в пеклі, – сказав він, – і в тебе більше немає надії. На своєму шляху сюди ти чув крики і стогони приречених, що благали про воду, щоб остудити свої запечені язики. Он там наприкінці коридору є двері, що ведуть до вогняного озера. Воно незабаром стане твоєю долею. Але перш, ніж ти потрапиш у це жахливе місце страждань, щоб ніколи більше не залишити його, тобі дозволено провести якийсь час тут, на цій відкритій долині, де всі приречені можуть побачити, яким життям вони могли б насолоджуватися замість страждань, що очікують на них».

  Після того, як були вимовлені ці слова, я залишився один. Не знаю, чи було це результатом жахливого страху, що я пережив, але я закляк. Млявість оволоділа всім моїм єством. Сили залишили мене. Ноги більше не слугували опорою моєму тілу, і знесилившись, я безпорадно сів на землю. Мене здолала дрімота. Напівсонний, я, здавалось, марив. Високо над собою, я побачив Чудесне Місто, описане у Біблії. Якими прекрасними були його стіни з яшми! Я бачив його долини, що простягалися вдалечінь і були вкриті чудовими квітами, а також ріку життя і скляне море. Безліч Ангелів входили і виходили з воріт цього міста, виспівуючи прекрасні пісні! Серед них я побачив свою стареньку матір, що вмерла кілька років тому, не витримавши моїх беззаконь. Вона дивилася на мене, і здавалося, кликала мене до себе, але я не міг зрушити з місця. Немов величезний тягар навалився на мене. Легкий вітерець доніс до мене пахощі тих прекрасних квітів, і тепер я ще чіткіше чув мелодійні голоси Ангелів. Тоді я сказав: «Якби я міг бути одним з них!»

  Раптом цю чашу блаженства відняли від моїх уст і потривожили мій сон. Мешканець мого темного житла повернув мене з щасливого царства мрій, сказавши, що настав час починати нове життя, і повів мене за собою. Повертаючись тим самим шляхом, я пройшов по темному коридору за провідником і опинився перед дверима в стіні, а коли ми пройшли трохи далі, відчинились інші двері і... Ох! Я побачив вогненне озеро.

  Прямо переді мною, скільки сягало око, розкинулося справжнє озеро з вогню і сірки. Величезні вогняні вали перекочувалися один через одного, вогняні хвилі билися і здіймались угору, як на морі під час сильного шторму. Я бачив, що хвилі підіймали на своїх гребенях людей, щоб потім потягнути їх у найтемніші глибини цього жахливого вогняного озера. З'явившись на мить на гребені хвилі, вони проклинали справедливого Бога, а їхні жалісливі благання про воду розривали моє серце. Це величезне пекло знову і знову оголошувалося стогонами загиблих душ.

  У цю мить мій погляд впав на двері, через які я увійшов кілька хвилин тому, і прочитавши страшні слова: «Це твоя загибель. Вічність ніколи не кінчається», я відразу ж відчув, що земля захиталася в мене під ногами, і почав занурюватися у вогняне озеро. Мене охопила невимовна спрага. З благанням про воду я відкрив очі і побачив, що знаходжуся в тюремному госпіталі. Я нікому ніколи не розповідав про те, що трапилося зі мною, боячись, що посадові особи в'язниці будуть зловживати цим, і вважаючи мене божевільним, відправлять у будинок для душевно хворих. Я пройшов через усе це, і задоволений тим, що побачивши Царство Небесне і справжнє пекло, як його описує Біблія, залишився живим. В одному я повністю впевнений: я більше ніколи не хочу потрапити туди знову.

  Щойно я відкрив очі в госпіталі і зрозумів, що живий і знову знаходжуся на землі, я відразу ж віддав своє серце Богу; буду жити і вмру християнином. Ніколи не зітруться з моєї пам'яті ні жахливі видіння пекла, ні прекрасні Небеса. Коли прийде мій час, я зустріну свою дорогу стареньку матір. Я зможу сидіти на березі тієї прекрасної ріки, гуляти з Ангелами по долинах, полях і пагорбах, засіяних духмяними квітами, краса яких перевершує усе, що може собі уявити смертний; зможу слухати спів урятованих – усе це буде нагородою мені за християнське життя тут, на землі, навіть якщо доведеться відмовитись від багатьох плотських задоволень, яким я віддавався до ув’язнення. Я розірвав стосунки зі своїми товаришами-злочинцями і хочу приєднатися до хороших людей, коли знову буду на волі».

  Ми розповідаємо це свідчення читачам таким, яким ми одержали його від Леннокса. Нехай Бог благословить це свідчення про пережите для пробудження багатьох душ, що йдуть до погибелі.

  Як можна сумніватися в реальному існуванні палаючого пекла? У нас є Біблія, Слово Боже, і одкровення, такі як випадок з Ленноксом, що говорять про реальність пекла. Люди, зупиніться! Погляньте на факти! Ваше життя записується. Бог бажає врятувати вас і простить вас, коли ви визнаєте, що ви – грішники. Єдиний шлях до спасіння – очиститися від гріха, прийнявши Кров Ісуса Христа як жертву за ваші гріхи. Коли ви приймете прощення від Бога, Він наповнить ваше серце світлом і спокоєм. Ви будете вільні – вільні в цьому житті, і більш того, зможете насолоджуватися блаженством Небес замість того, щоб проводити не сорок вісім годин, а цілу вічність у пеклі.

______________________________________

Притча про багатія і Лазаря

(Євангеліє від Луки 16:19-31)
  «Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й вісон, і щоденно розкішно бенкетував. Був і вбогий один, на ім’я Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий, і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому… Та ось сталось, що вбогий умер, – і на Аврамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, – і його поховали. І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його. І він закричав та сказав: “Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, – нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум’ї цім!”… Авраам же промовив: “Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само – лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся. А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас”. А він відказав: “Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого, бо п’ятьох братів маю, – хай він і їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждань!” Авраам же сказав: “Вони мають Мойсея й Пророків, – нехай слухають їх!” А він відказав: “Ніж бо, отче Аврааме, – але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються”. Йому ж він відказав: “Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, – не йнятимуть віри!”

Зв'яжіться з нами

Замовити трактати

Чи знаєш ти..?

Всі згрішили

  Сьогодні багато людей схожі на того, хто каже: «Я недостатньо хороший, щоб іти на Небо, але й не настільки поганий, щоб іти до пекла». Вони думають, що вони досить хороші люди, і Бог якось прийме їх на Небо.

  А що каже Біблія про людину? Вона каже так: "Людське серце найлукавіше над все та невигойне" (Єр. 17:9). "Бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави" (Рим. 3:23). "Нема праведного ані одного" (Рим. 3:10). Згрішили всі – і я, і ти. Ми – як той чоловік, що заблукав у лісі і наприкінці був спантеличений настільки, що мусив сісти і чекати, щоб хтось знайшов його. Ти також заблукав? А чи знаєш ти, куди йти?

Для тебе є надія

  Тобі не треба блукати та жити грішним життям. Не впадай у відчай. Ісус Христос усім відкрив дорогу до щасливого життя. Він відчинив двері в Небо і для тебе. Чи ти бідний як жебрак, чи багатий як мільйонер, чи ти в повазі, чи ні – ти маєш можливість прийняти Господа Ісуса. Він говорить у Своєму Слові: "А того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть" (Ів. 6:37). Ось де надія для тебе. Ти можеш прийти до Друга всіх людей і бути спасенним від своїх гріхів.

Ісус дасть тобі спокій

  Вчитель тримав свого золотого годинника, кажучи: "Той, хто підійде і візьме цього годинника, може залишити його собі". Ніхто з групи дітей не підійшов, крім найменшого хлопчика. На їхній подив, він справді отримав того годинника. Решта просто не вірили учителеві. Дарунок був занадто дорогий для того, щоб справді стати дарунком, думали вони. Та тепер можливість отримати його минула. Подарунок отримав маленький хлопчик.

  Ісус пропонує більший дарунок. Він говорить: "Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, – і Я вас заспокою!" ( Матв. 11:28). Багато хто вже прийняв цей заклик. А чи прийняв його ти? Ісус кличе тебе зараз. Ці слова - для тебе. Якщо ти стомився грішити, якщо в тебе на серці тривога, прийди до Того, Хто дасть тобі спокій. Він простить тобі грішне минуле. Він зніме з тебе тягар усіх твоїх тривог. На Нього склади всі твої тягарі, бо Він турбується про тебе. У цей час Ісус простягає до тебе Свою руку, щоб допомогти тобі.

Ти можеш прийняти Його дарунок зараз

Повний текст: Чи знаєш ти..?

  Маленький хлопчик повірив своєму вчителеві, підійшов до нього і отримав годинника. Так само і ти можеш дістати дар, який Ісус пропонує тобі сьогодні.

  "Що мені потрібно зробити?", – спитаєш ти. "Віруй в Господа Ісуса", – говорить Слово Боже, – "і будеш спасенний" (Дії 16:31). Коли ти звертаєшся до Господа, ти бачиш, який ти грішний, і кажеш: "Для мене немає надії, я не можу прийти до Господа в такому стані". Вислухай слова Ісуса: "Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені" (Матв. 11:28). Він не просить тебе позбутись своїх гріхів, очистити своє життя, і лише після цього прийти до Нього. Ні, прийди таким, яким ти є зараз. Розкажи Йому про свої гріхи, повідай Йому про свої переживання і зізнайся у своїх провинах тим, перед ким завинив. Вір, що Він чує тебе. Підійди до Нього з вірою, як зробив той маленький хлопчик, і Він дасть мир і спокій твоїй душі.

  Звернімося до слів Ісуса. "Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, – життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя" (Ів. 5:24). Завваж останні слова: "перейшов він від смерти в життя". Не треба довго чекати. Ціну вже сплачено, і ти можеш вже зараз стати вільним. Коли Ісус вмер на хресті, Він заплатив твій борг – ціну за твої гріхи. Але ти повинен з вірою звернутися до Ісуса, Який вмер замість тебе. 

  Чи можеш ти повірити цьому? Чи можеш ти прийняти слова Христа і залишити всі свої тягарі гріха й переживань біля Його ніг? Молись до Нього зараз, визнай свої гріхи і отримай великий дар спокою – народження згори, відчуття, що ти є дитя Боже. Ісус говорить, що нам необхідно народитися згори (Ів. 3:3). Це означає народитись від Духа.

Ти можеш втішатись життям у Христі

  Коли ти народишся згори, у тебе зникне старе бажання грішити. Гріх вже більше не буде так сильно вабити тебе. Серце твоє сповниться спокоєм, і ти не будеш радіти принадам цього світу.

  Ти полюбиш молитву, будеш насолоджуватись Словом Божим, ти будеш читати, слухати і досліджувати його. Ти також полюбиш і тих, до кого раніше ставився не дуже добре. Вдома чи в церкві, спілкуючись з Богом в молитві, ти будеш мати силу сказати "ні" спокусам. А якщо спокуси і випробування настануть, ти знатимеш, що Бог завжди близько, і готовий перевести тебе через перешкоди. Зростаючи у своїм християнськім житті, ти зрозумієш, що молитва для християнина необхідна, як повітря, – без неї немає духовного життя.

Ти можеш трудитися для Ісуса

  Знаючи, що Господь врятував тебе, ти захочеш щось зробити і для Нього. Ти почнеш розповідати іншим про своє життя з Господом. Серце твоє переповниться радістю, і в тебе з’явиться бажання, щоб інші теж могли мати подібну радість.

  Коли ти будеш краще знати Слово Боже, ти зможеш піти далі в допомозі тим, хто ще грішить, або зможеш допомогти Церкві іншими справами. Ти зможеш допомагати у недільній школі, в біблійних навчаннях і на церковних служіннях. Ти зможеш свідкувати людям про Господа. Він буде вести тебе до активного християнського життя. Так ти зможеш звеличити Господа і показати Йому своє визнання за те, що Він зробив у твоєму житті. Кожен християнин покликаний служити Йому.

  Апостол Павло дає нам добрі настанови у цій справі. Він каже: "Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!" (1 Кор. 15:58).

  Єдине, що ми не повинні забувати, – це бути слухняними Слову Божому і Святому Духу, що веде нас по вірній дорозі. Ісус наголошує, що ми повинні бути виконавцями волі нашого Небесного Отця (Матв. 7:21).

Бог нагородить тебе

  Як саме Бог нагородить тебе? Власне, є два способи нагороди. Перший – нагорода у повсякденному житті; другий – в житті майбутньому.

  Звернімось знову до слів Ісуса. Він каже: "Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!" (Ів. 14:27). Мир, про який Він говорить, мають ті, чиї гріхи прощені, чиї серця омиті Кров'ю Христа. Це ті, хто цілковито віддав своє життя Йому. Він дає людям спокій, щоб їхнє життя було повноцінним. Ти будеш мати спокій у своєму серці, якщо прийдеш до Нього з усіма твоїми проблемами. Це – частина нагороди.

  Він допоможе тобі протистояти спокусам. Він почує твої молитви, коли ти проситимеш Його про допомогу.

  Якщо ти будеш вірним Господу, ти матимеш нагороду на Небі. В цьому житті тебе будуть спіткати розчарування, але на Небі буде вічна радість. Коли ти прийдеш на Небо, всі тривоги і турботи земного життя зникнуть. Там ти навіки будеш з Богом, з Ангелами, а також з вірними дітьми Божими. Це й буде вічною нагородою.

Ісус прийде скоро

  Біблія говорить нам, що Христос прийде знову. Він не прийде, як люблячий Спаситель, як раніше. Цього разу Він прийде як Суддя і "віддасть кожному згідно з ділами його" (Матв. 16:27). Грішник буде там, де місце для диявола та його ангелів. Там немає надії. Там ніхто не зможе звернутись до Бога за прощенням. Біблія описує нам це місце як зовнішню темряву: "буде там плач і скрегіт зубів" (Матв. 8:12). Ісус застерігає нас про це місце "… де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь" (Мар. 9:44).

  Якщо ти – Боже дитя, ти можеш не боятися приходу Господа. Христос прийде забрати Своїх дітей додому, на Небо. Він говорить нам: "Уважайте, чувайте й моліться: бо не знаєте, коли час той настане!" (Мар. 13:33).

Зв'яжіться з нами

Замовити трактати

Ви повинні народитися згори

  Ісус говорить, що Ворота Небес зачинені для нас, якщо ми не народились згори. Тому ми запитуємо: «Друзі, чи ви народились згори? А ви, члени церкви, чи пережили ви нове народження?» Якщо ні – ви йдете до загибелі. Бо Ісус сказав: «Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства» (Ів. 3:3).

  Ви можете запитати, що таке «народження згори»? Сьогодні існує багато хибних уявлень про народження згори. Тому, по-перше, ми повинні визначити, чим воно не є. Воно не є хрещенням, тому що були люди, які охрестилися, але не пережили народження згори (Дії 8:18-25). Це не членство у якійсь церкві, бо в церквах можуть бути фальшиві брати (До гал. 2:4). Воно не є участю у Вечері Господній, бо дехто причащався недостойно і накликав на себе осуд (1 до кор. 11:29). Народження згори також не є самостійним виправленням людини на краще, або спробою жити краще, бо Христос сказав: «Багато хто будуть намагатися ввійти, – та не зможуть!» (Луки 13:24). Це не молитва, бо Ісус говорить: «Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене» (Матв. 15:8).

  Дехто може сказати: «Якщо я намагаюсь і роблю все, що можу: подаю бідним, відвідую хворих і щодня поводжусь якнайкраще, то я дійсно народжений згори (Матв. 25:41-45)». Ні, ми не можемо бути тим, ким ми не є насправді, «думка бо тілесна – ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може» (До рим. 8:7). ПОТРІБНО, ЩОБ ЗМІНИЛОСЯ НАШЕ СЕРЦЕ. Тому Бог через пророка говорить: «І дам вам нове серце» (Єзек. 36:26).

  Що ж є народженням згори? Народження згори – це зміна в серці: від життя, наповненого служінням своєму «я», до життя, наповненого служінням Господу. Це відбувається, коли ми розкаюємося у своїх гріхах і з вірою звертаємося до Ісуса за прощенням. Коли народжується немовля, з’являється нове життя – нова людина у плоті. Так і ми, народившись згори, через Духа отримуємо нове життя у Христі Ісусі. Тому воно називається народженням – новим життям в Ісусі Христі. «Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довго терпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття» (2 Пет. 3:9).

  Коли можна народитись згори? Святе Письмо говорить: «Сьогодні, як голос Його ви почуєте…» (До євр. 3:7). Це означає, що ми можемо народитись згори у будь-якому віці, у будь-який час і у будь-якому місці. Якщо ми, почувши заклик Божий, відповімо на нього, ми народимося від Духа Святого і, таким чином, станемо дітьми Божими.

Повний текст: Ви повинні народитися згори

  Скільки для цього потрібно часу? Чи не повинні ми духовно зростати, щоб народитися згори? Ні. Ми народжені у Царство Боже – це робить нас дітьми і спадкоємцями. «А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові» (До рим. 8:17). Це може статися саме у той момент, коли ми повністю віддамо себе на милість Божу і прийдемо до Ісуса, щоб отримати прощення.

  Як та коли ми можемо отримати це народження? Бог, що знає ваше серце, бачить вашу щирість. Він увійде до вашого життя через силу Святого Духа і дасть вам праведний дух (Пс. 50:12). Так ви народитеся згори і станете новим створінням у Ісусі Христі через віру в Нього (2 до кор. 5:17).

  Нарешті: як ви можете переконатися, що народилися згори? У Посланні до римлян 8:1-10 Павло навчає: «А коли хто не має Христового Духа, той не Його». Біблія говорить, що невіруючі люди мертві у гріхах, осуджені, мають нечисте сумління, тілесні думки, живуть без Бога, у безнадії і непокорі. А народжені згори християни – це діти Божі, що живуть у Христі, спасенні, вільні від осуду, мають добре сумління, духовні помисли, сповнені Духом Святим і вірою та надією на життя вічне. Їхні гріхи омиті Кров’ю Ісуса. В їхніх серцях – любов і мир Божий, що вищий від усякого розуміння. Такі люди сповнені любові, прагнень і сили виконувати волю Божу. Вони плекають надію на життя після смерті і мають обітницю Небесної оселю. Чи міг би хто пережити такі зміни і не відчути їх? Навряд чи, бо «Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми – діти Божі» (До рим. 8:16).

  Дорогі читачі, якщо в вашому житті ще не відбулася ця подія, що приносить спокій і радість душі, не заспокоюйтеся у безтурботності, бо ви легковажно ставитесь до Бога і до своєї душі. ВИ ПОВИННІ НАРОДИТИСЯ ЗГОРИ.

 

Зв'яжіться з нами

Замовити трактати